Розробка конспектів уроків з екології рівень стандарту

Рожко Жанна Іванівна

Розробка конспектів уроків

з екології

рівень стандарту

Календарно – тематичне планування

№за/п	Тема	Мета	Лабораторні та практичні роботи	Дата	Домашнє завдання
	*Тема 1. Екологія як наука про довкілля (2год)*
1	Предмет, об’єкт, завдання й методи науки про довкілля	Розглянути визначення, предмет і завдання екології як науки
2	Структура сучасної екології та її місце в системі наук	Навчити аналізувати структуру сучасної екології, та визначити її місце в системі наук
	*Тема 2. Природа й людина: системний підхід(2год)*
3	Біосфера, основні положення В.І.Вернадського про біосферу	Дати уявлення про біосферу та її місце серед оболонок Землі, ознайомити учнів з основними положеннями вчення В.І.Вернадського про біосферу
4	Еволюція уявлень про місце людини у природі	Ознайомити учнів із поняттям ноосфери, розглянути уявлення про місце людини в природі та її взаємодію з нею на різних етапах історичного розвитку людства, визначити масштаби і наслідки антропогенного впливу на природне середовище на сучасному етапі	Практична робота№1. Аналіз особливостей історичних етапів взаємодії суспільства і природи
	Тема 3. Проблема забруднення природного середовища й стійкості геосистем до антропогенних навантажень (2год)
5	Категорія «забруднення». Антропогенні джерела забруднення навколишнього середовища	Ознайомити учнів із поняттям «забруднення», розглянути основні антропогенні джерела забруднення навколишнього середовища
6	Види забруднень. Стійкість природних компонентів до антропогенних забруднень	Ознайомити із видами забруднень та їх впливом на компоненти природи й живі організми, проаналізувати стійкість природних компонентів до забруднень	Практична робота№2. Порівняння обсягів і структури забруднення міст України
	*Тема 4. Проблема деградації природних компонентів (2год)*
7	Поняття «деградація природи». Основні причини деградації природних компонентів	Ознайомити учнів із поняттям «деградація природи», розглянути основні причини деградації природних компонентів
8	Наслідки деградації природних компонентів	Ознайомлення учнів із наслідками деградації природних компонентів. Провести аналіз впливу інтенсивності ерозійних процесів	Практична робота № 3 Вплив інтенсивності ерозійних процесів на стан ґрунтового покриву
	*Тема 5. Проблема зміни ланок кругообігу речовин та енергії (2год)*
9	Кругообіг речовин і енергії як основний системотвірний фактор. Поняття біохімічного циклу	Дати поняття біогеохімічного циклу, розглянути кругообіг речовин і енергії як основний системотвірний фактор
10	Кругообіг речовин, енергії, інформації та їх зміни антропогенною діяльністю	Ознайомити учнів зі змінами кругообігу речовин, енергії та інформації внаслідок антропогенної діяльності; навчити проводити аналіз схем кругообігу основних речовин у природі на предмет змінності їх ланок антропогенною діяльністю	Практична робота № 4. Аналіз схем кругообігу основних речовин у природі на предмет змінності їх ланок антропогенною діяльністю
	*Тема 6. Проблема збалансованого природокористування (2год)*
11	Категорія «збалансований розвиток», її еволюція. Найважливіші баланси у сфері природокористування	Ознайомлення з категорією «збалансований розвиток» розглянути найважливіші баланси у сфері природокористування
12	Досягнення балансу між основними сферами господарської діяльності	Ознайомити учнів із поняттям «невиснажливого природокористування», розглянути можливість досягнення балансу між основними сферами господарської діяльності. Провести аналіз існуючої структури природокористування в Україні та можливості її оптимізації	Практична робота №5. Існуюча і оптимальна структура природокористування в Україні
	*Тема 7. Проблема збереження біотичного і ландшафтного різноманіть (2год)*
13	Категорія «біорізноманіття». Генетичне, видове й екосистем не біорізноманіття. Причини й наслідки деградації біорізноманіття.	Ознайомлення з категорією «біорізноманіття», розглянути генетичне, видове й екосистемне біорізноманіття, причини й наслідки його деградації
14	Основні категорії заповідних об’єктів. Уявлення про екомережі	Дати поняття про основні категорії заповідних об’єктів, сформувати уявлення про екомережі та провести аналіз особливостей розвитку заповідної мережі України	Практична робота № 6Аналіз особливостей розвитку заповідної мережі України
	*Тема 8. Проблема оптимальної ландшафтно – екологічної організації території (3год)*
15	Категорія «оптимізація». Критерії та пріоритети ландшафтно-екологічної оптимізації територій	Ознайомити учнів з категорією «оптимізація», розглянути критерії та пріоритети ландшафтно –екологічної оптимізації територій
16	Найвищий пріоритет природоохоронної й антропоекологічної функцій. Оптимізація «природного каркасу» території	Ознайомити з ієрархією цілей оптимізації, розглянути пріоритети природоохоронної й антропоекологічної функцій
17	Оптимальне співвідношення природних і господарських угідь. Нормування антропогенних навантажень	ати поняття про оптимальні співвідношення природних і сільськогосподарських угідь	Практична робота №7 Аналіз співвідношень природних і антропогенних угідь своє області, адміністративного району й порівняння їх з оптимальними показниками

УРОК 1. Предмет, об’єкт, завдання і методи науки про довкілля

Мета. Розглянути визначення, предмет і завдання екології як науки; розвивати навички застосування матеріалів із курсу біології та вміння систематизувати й використовувати власні знання; виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища

Обладнання й матеріали: карта світу, фотографії, малюнки, таблиці різних біоценозів.

Хід уроку

І. Організація класу

ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

«Розминка» Згадати все вивчене з інших предметів, що стосується даної теми

(Орієнтовні питання)

На які групи можна поділити живі організми?
Чи є людина частиною природи?
Чи може людина впливати на довкілля?
Що може вивчати екологія?

Наука лише штучно розчленована на дисципліни,

насправді ж це — єдина система знань і бачення світу.

М. Ф. Реймерс

Людина своєю діяльністю порушила еволюційно відпрацьовані ритми і напрями процесів біосфери — цієї надскладної природної системи. Озброївшись новою філософією життя, в XXI ст. ми повинні всю силу свого інтелекту спрямувати на глибоке й всебічне вивчення біосфери, всіх складових природного середовища, на визначення особливостей завданих йому ран і винайти шляхи та засоби його лікування та відновлення.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

О. В. Яблоков: «Екологія в широкому розумінні об’єднує в собі десятки наукових напрямів, хоча, на жаль, в наш час ще нема таких необхідних екологів-професіоналів широкого профілю.

Сучасна екологія є однією з головних фундаментальних наук про взаємовідносини живої і неживої Природи, новою філософією людства, що перебуває в стадії формування й має відповідати сучасним реаліям у взаємовідносинах населення планети та Природи і завданням моральної перебудови на базі розвитку колективного інтелекту, повного взаєморозуміння, взаємодії й взаємодопомоги всіх націй у справі збереження Біосфери та стійкого розвитку. Це наука про середовище нашого існування, його живі й неживі компоненти, взаємозв’язки між ними: людиною, рослинним і тваринним світом, літосферою, гідросферою та атмосферою. Це — наука про узгодження Стратегії Природи та Стратегії Людини, що має базуватися на ідеї самообмеження, розумної коеволюції Техносфери та Біосфери.

Термін «екологія» запропонував німецький учений Е. Геккель 1866 року. Він походить від грецьких слів eikos, що означає дім, помешкання, місце перебування, та logos — наука. Так Геккель назвав науку, що вивчає організацію та функціонування надорганізмених систем різних рівнів, видів, популяцій, біоценозів і біосфери. Спочатку цей термін застосовувався тоді, коли йшлося про вивчення взаємозв’язків між рослинними та тваринними угрупованнями, що входять до складу стійких та організованих систем, які склались у процесі еволюції органічного світу в певному середовищі. Сучасна екологія інтенсивно вивчає також взаємодію людини й біосфери, суспільного виробництва з навколишнім середовищем та інші проблеми.

Екологія вивчає вплив факторів зовнішнього середовища на особини, популяції, на людину. Звідси випливає прямий зв’язок екології з господарською діяльністю людини, особливо з такими масштабними виробництвами, як енергетика, паливно- та ресурсовидобувні комплекси, хімія, транспорт, лісове та сільське господарство тощо.

Одним з найважливіших завдань екології є пошук шляхів оптимізації взаємин між людиною, з одного боку, й окремими видами та популяціями, екосистемами — з другого. Під час досліджень і реалізації практичних заходів у цьому напрямку важливим є врахування екологічної значущості та реальної господарської важливості кожного виду, популяції та екосистеми. У зв’язку з цим збереження всіх видів, популяцій та екосистем на нашій планеті вважається екологічно та економічно доцільним, а концепція шкідливих видів є хибною. Виникнення на планеті локальних екологічних катастроф зумовлює необхідність розробки дієвих заходів щодо зниження викидів шкідливих речовин у навколишнє середовище та його забруднення, створення екологічно ощадливих, маловідходних і безвідходних технологій, економії ресурсів.

Серед основних завдань екології можна виділити такі:

дослідження особливостей організації життя, у тому числі у зв’язку з антропогенними факторами, що є результатом людської діяльності, впливом на природні системи;
створення наукової основи раціональної експлуатації біологічних ресурсів;
прогнозування змін природи під впливом діяльності людини;
збереження середовища існування людини.

Методи екології

Для отримання нових фактів та формування гіпотез і теорій сучасна екологія використовує різноманітні наукові методи. Їх можна розділити на дві великі групи — емпіричні та теоретичні. У випадку застосування емпіричних методів екологи працюють із природними об’єктами, визначаючи їх властивості. До таких методів відносять спостереження й експеримент. У ході спостереження дослідник лише реєструє хід природних процесів, не втручаючись у нього. У ході експерименту дослідник активно втручається у природні процеси. Він штучно формує умови, в яких відбувається експеримент.

Основою моделювання є створення певної теорії щодо тієї чи іншої біологічної системи, що містить правила, за якими відбуваються зміни в аналізованих біологічних системах. Після створення такої теорії задаються початкові параметри (тобто визначається початковий стан системи). Потім, зазвичай з використанням потужних комп’ютерів, робиться аналіз — як буде змінюватися система у випадку дії правил висунутої теорії. Результати співставляються з реальними фактами для існуючих біологічних систем.

Моделювання широко використовується в тих ситуаціях, коли проведення реального експерименту неможливе. Так, наприклад, досліджують еволюційні процеси, зміни екосистем у планетарному масштабі тощо.

IV. Узагальнення, систематизація знань і вмінь учнів

Що таке екологія?
Які методи використовує екологія?
Які основні завдання вирішує екологія?

V. Домашнє завдання Опрацювати 1-2 висновки після параграфу

УРОК 2. Структура сучасної екології та її місце в системі наук

Мета уроку: проаналізувати структуру сучасної екології, визначити її місце в системі наук; розвивати творчу активність та пізнавальні інтереси учнів, навички практичного застосування одержаних теоретичних знань; виховувати розуміння впливу людини на майбутнє всієї планети.

Обладнання й матеріали: карта світу, фотографії або рисунки різних біоценозів.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний етап

а) перевірка присутності

б) перевірка домашнього завдання

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів. «Круглий стіл» Обговорення малюнка №2 с. 7 та мал.. 4 с. 9 дати відповіді на питання

Які методи використовує екологія?
Які основні завдання вирішує екологія?

III. Вивчення нового матеріалу

Окремі галузі екології часто виділяють за напрямком досліджень. Загальна екологія займається дослідженням усіх типів екосистем. Екологія рослин досліджує зв’язки рослинних організмів із середовищем. Екологія тварин досліджує динаміку й організацію тваринного світу.

Важливу роль у диференціації екологічної науки мав третій ботанічний конгрес який відбувся 1910 року в Брюсселі. На ньому було вирішено виділити в екології рослин окрему екологію особин (аутекологію) та екологію угруповань (синекологію). Цей поділ поширився також на екологію тварин і загальну екологію. Пізніше було окремо виділено також екологію популяцій (демекологію). Крім того, виділяють екологію людини, тварин, рослин та екологію мікроорганізмів. Із 70-х років XX століття складається соціальна екологія, що вивчає особливості взаємодії суспільства й навколишнього середовища та його охорони.

Аутекологія вивчає взаємозв’язки представників виду з навколишнім середовищем. Вона переважно досліджує межі стійкості виду і його ставлення до різних екологічних факторів: тепла, світла, вологи, родючості і т. п., а також дію середовища на морфологію, фізіологію й поведінку організму, розкриває загальні закономірності впливу факторів середовища на живі організми.

Синекологія аналізує стосунки між особинами, що належать до різних видів певного угруповання організмів, а також взаємодії між угрупованнями й факторами довкілля.

Демекологія вивчає структуру виду: біологічну, статеву, вікову, етологічну, описує коливання чисельності різних видів і встановлює їх причини.

Екологія — це дисципліна, що вивчає загальні закони функціонування екосистем різного ієрархічного рівня. Це комплексна наука, що досліджує середовище існування живих істот (включаючи людину). Вона розглядає деяку сукупність предметів і явищ з точки зору суб’єкта або об’єкта (живого або за участі живого), котрий є центральним у цій сукупності.

Прикладна екологія як наука базується перш за все на різних галузях біології — фізіології, генетики, біофізики, але вона також пов’язана з іншими природничими науками — фізикою, хімією, геологією, географією, математикою. Прикладна екологія, крім того, не може бути відділена від моралі, права, економіки, оскільки лише в поєднанні з ними можна докорінно змінити ставлення людини до природи. Сучасна кризова ситуація вимагає екологізації всіх форм людської діяльності, врахування законів і вимог екології.

Останнім часом в усьому світі життя примусило започаткувати найрізноманітніші напрямки екологічних досліджень з метою забезпечення фахівців необхідною для прийняття рішень екологічною інформацією з усіх сфер людської діяльності. Нині сформувалося близько ста напрямів екологічних досліджені які можна об’єднати за принципами галузевої належності, взаємозв’язків, взаємопідпорядкованості, пріоритетності, теоретичного та практичного значенні

У зв’язку з цим екологія розпалася на ряд наукових галузей і дисциплін, це є досить далекими від початкового визначення екології як науки про стосунки живих організмів з навколишнім середовищем. Але в основі всіх сучасних напрямків екології лежать фундаментальні ідеї екології.

Згідно з предметом дослідження, екологія поділяється на екологію мікроорганізмів, грибів, рослин, тварин, людини, сільськогосподарську, приклади інженерну та загальну екологію — теоретичну й узагальнюючу дисципліну.

За середовищами та компонентами розрізняють екологію суші, прісних водоймищ, морську, високогірну, хімічну тощо.

За підходами до предмета вивчення виділяють аналітичну й динамічну екологію.

Прикладна екологія — дисципліна, що вивчає механізми руйнування б сфери людиною, способи запобігання цим процесам і розробляє принципи раціонального використання природних ресурсів без деградації життєвого середовища.

З прикладної екології за науковими напрямками виникають промислова екологія, екологія енергетики, сільськогосподарська, канцерогенезу тощо.

Найбільшу кількість екологічних напрямів досліджень сьогодні має розділ наук про техногенні фактори забруднення довкілля (техноекологія). Кожен із напрямів має низку своїх специфічних підрозділів: так, промислово-екологічний вбирає в себе більше десяти (усі типи промисловості); енергетичний має підрозділи теплової, атомної, гідроенергетики та екології енергетики нетрадиційних видів (вітрової, сонячної, геотермальної, біоенергетики та ін.); еколого-космічні дослідження — екологія космобіонтів, екологія ближнього та зовнішнього Космосу та ін.

Дуже важливі й надзвичайно складні проблеми соціально-екологічного характеру вивчаються науковими галузями третього розділу прикладної екології, які можна об’єднати назвою «Науки про взаємозв’язки суспільства й природи». Основні напрями цього розділу мають вирішувати проблеми перебудови людської моралі й свідомості, конверсії філософії життя, переоцінки критеріїв буття; кожен з блоків науки про довкілля — своє коло специфічних питань, але всі вони тісно зв’язані між собою і кожен користується матеріалами й результатами іншого при виконанні своїх розробок, моделей і прогнозів, які стосуються природного середовища. Наприклад, акцентуючи свою увагу, як і раніше, на вивченні умов існування, розвитку й взаємозв’язків усіх живих істот між собою, в межах популяцій, біоценозів та середовищам існування, біоекологія дає необхідний матеріал для вивчення ряду питань прикладного значення (агрогрунтознавчих, біогеохімічних, медичних, біотехнологічних). У той же час для вирішення «своїх» біологічних питань вона не може обійтися без геолого-географічних матеріалів (відомостей про генезис, розвиток і особливості будови гідросфери, літосфери й атмосфери, особливостей всіх процесів, що в них відбуваються).

Вирішуючи питання охорони природи, раціонального використання природних ресурсів, соціальні (проблеми народонаселення, голоду, урбанізації, працезабезпечення, перезабруднення середовища, дехімізації сільського господарства та ін.), напрями блоків техноекології і соціоекології неминуче користуються всіма даними біоекології та геоекології. Нарешті, розробляючи закони про охорону природи, методики екологічної експертизи, виробляючи тактику й стратегію міжнародної політики, розвитку заповідної справи, освоєння Космосу чи Світового океану, користуються матеріалами досліджень всіх разом взятих екологічних підрозділів.

Звичайно, такий розподіл численних сучасних екологічних напрямів є умовним, але їх класифікація, упорядкування викликані специфікою екологічних досліджень у різних середовищах і допомагають галузевим вченим краще знайти своє місце й правильніше накреслити свої завдання у загальній системі природоохоронних програм і заходів, чіткіше визначити прямі й зворотні зв’язки між усіма природними та антропогенними процесами, які вивчаються, і які мають екологічне значення.

IV. Узагальнення, систематизація знань і вмінь учнів ( екологічний ланцюжок)

Які розділи екології існують?
Що вивчає демекологія?
Що вивчає аутекологія?
Яке місце займає екологія в системі наук?

V. Домашнє завдання Вивчити теоретичний матеріал теми. На конкретних прикладах порівняти живі й неживі системи.

Тема. ПРИРОДА Й ЛЮДИНА: СИСТЕМНИЙ ПІДХІД

УРОК З. Властивості складних систем. Біосфера, основні положення В.І.Вернадського про біосферу

Мета уроку: розглянути основні особливості складних систем, звернути увагу на те, що ряд їх властивостей не є властивостями окремих елементів, а виникає лише внаслідок взаємодії всіх елементів системи; дати уявлення про біосферу та її місце серед оболонок Землі, ознайомити учнів з основними положеннями вчення В. І. Вернадського про біосферу; розвивати навички аналізу в процесі порівняння живих і неживих складних систем; виховувати вміння аналітично мислити.

Обладнання й матеріали: фотографії або малюнки із зображенням складних систем.

Хід уроку

І. Організаційний етап

ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

Круглий стіл:

Які соціальні аспекти пов’язані із сучасними екологічними проблемами?
Які економічні проблеми виникають унаслідок спроб розв’язання екологічних проблем?
Які організації займаються міжнародною координацією екологічних заходів?
Яка роль громадськості в розв’язанні екологічних проблем?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Великі складні системи — складаються з численних взаємозалежних і таких, що взаємодіють між собою, різнорідних елементів і підсистем. Складні системи мають принципово нові властивості, яких не має жодний зі складових елементів. Приклади складних систем: живий організм, екосистема, підприємство, галузь економіки тощо. Такі системи характеризуються високим рівнем невизначеності свого поводження.

Однією з основних функціональних одиниць екології є екосистема. Цей термін уперше був уведений англійським біологом А. Тенслі в 1935 р.

Екологічна система — складна ієрархічна структура організованої матерії, в якій унаслідок об’єднання компонентів у більші функціональні одиниці виникають нові якості, що відсутні на попередньому рівні; є єдиним стійким природним комплексом живих організмів і природного середовища, в якому вони існують; відкритою термодинамічною системою, що існує за рахунок надходження з навколишнього середовища енергії та речовини й має здатність до саморозвитку та саморегуляції.

Екологічній системі властиві ознаки систем:

Емерджентність — виникнення нових властивостей, які характеризують систему, за рахунок взаємодії її окремих елементів. Якісно нові емерджентні властивості екологічного рівня не можна передбачити, виходячи з властивостей компонентів, що становлять цей рівень. Дійсно, окремі лісові дерева, кущі, трави, гриби, птахи, комахи, звірі мають свої якісні характеристики, але всі разом вони творять нову якість — ліс.
Сукупність — сума властивостей кожної системи, тобто наявність сукупних властивостей (наприклад, народжуваність для популяції — сума індивідуальної плодючості особин виду).
Гетерогенність системи (або принцип різноманіття) — полягає в тому що система не може складатися з абсолютно ідентичних елементів. Проте, не всяка комбінація «життя — середовище» може бути екосистемою. Нею може стати лише середовище, де має місце стабільність і чітко функціонує внутрішній кругообіг речовин.

Поняття «біосфера» (від грецького біос — життя) запропонував 1875 році австрійський геолог Е. Зюсс. Учення про біосферу як особливу частину Землі, населену живими організмами, створив український учений В. І. Вернадський, хоча, на його думку, вперше до цієї ідеї наблизився французький біолог Ж. Б. Ламарк. Біосфера не утворює окремої оболонки Землі, а є частиною геологічних оболонок земної кулі, заселених живими організмами. Вона займає верхню частину літосфери, всю гідросферу й нижній шар атмосфери. Це сукупність усіх біогеоценозів Землі, єдина глобальна екосистема вищого порядку.

Межі біосфери

Літосфера

Область життя не опускається нижче 2-3 км. Обмежувальні чинники – переважно

температура і тиск.

Гідросфера

Повністю входить до складу біосфери. Живі організми населяють усю товщу

Світового океану аж до максимальних її глибин. Життя спостерігається на 1— 2 км

нижче дна океану.

Атмосфера

Має протяжність 3 тис. км, але область біосфери охоплює лише нижній її шар – тропосферу, до озонового екрану (20 – 25 км).

Речовини, що наявні в біосфері (за В.І. Вернадським)

Жива речовина;
біогенна речовина (речовина створена і перероблювана живими організмами: горючі викопні поклади, вапняки тощо);
косна речовина (утворюється процесами, в яких живі організми не беруть участі, наприклад, вивержені гірські породи);
біокосна речовина (створюється одночасно живими організмами та процесами неорганічної природи, наприклад, ґрунт);
радіоактивна речовина;
розсіяні атоми;
речовина космічного походження (метеорити, космічний пил).

Усі ці типи речовин геологічно пов’язані між собою.

Жива речовина біосфери

Жива речовина (за В.І. Вернадським) – це сукупність усіх живих організмів планети на момент її існування.

Аргументи і факти

Властивості живої речовини

Жива речовина характеризується величезною енергією, яка міститься в ній і здатна виробляти роботу.
Швидкість перебігу хімічних реакцій у живій речовині завдяки участі ферментів у тисячі, а іноді в мільйони разів більша, ніж при виробництві речовин суто хімічними методами.
Індивідуальні хімічні сполуки, які входять до складу живої речовини (білки, нуклеїнові кислоти тощо), стійкі тільки в живих організмах.
Живій речовині притаманна рухливість. Завдяки різним формам руху (розтіканню) жива речовина здатна заповнити собою увесь можливий простір («всюдність» життя). Цей процес В.І. Вернадський назвав тиском («напором») життя.
Жива речовина має значно більше морфологічне та хімічне різноманіття, ніж нежива. Відомо понад 2 млн органічних речовин, що входять до складу живої речовини, тоді як кількість природних сполук (мінералів) складає лише близько 2 тис.
Жива речовина представлена у біосфері у вигляді окремих організмів (індивідумів), розміри яких коливаються від 20 нм до 100 м у рослин (діапазон більше 10⁹).
Індивідууми ніколи не знаходяться на Землі у вигляді окремих популяцій організмів одного виду, вони завжди входять до складу екосистем.
Жива речовина існує на Землі у формі безперервного чергування поколінь, що сприяє її оновленню.
Жива речовина здатна до еволюційного процесу (спадковість та мінливість), завдяки якому відбувається порушення абсолютного копіювання попередніх поколінь. Ця здатність дозволяє живій речовині пристосуватися до зміни умов існування.
Жива речовина, на відміну від неживої, постійно виробляє роботу, виконує певну функцію. Так, 1 г архейського граніту й дотепер залишається 1 г цієї самої речовини. Маса живої речовини, залишаючись 1 г протягом мільярдів років, існувала за допомогою зміни поколінь, і увесь цей час проводила геологічну роботу. Відповідно і маса речовини, переробленої живими організмами, набагато перевищує їхню власну масу.

Головні біохімічні функції живої речовини на планеті Земля

Енергетична функція	Проявляється у засвоєнні живою речовиною переважно сонячної енергії та передачі її по трофічному ланцюгу. В основі цієї функції лежить фотосинтетична діяльність зелених рослин, які утворюють 98% всієї первинної продукції планети, що складає близько 150 – 200 млрд тонн сухої органічної речовини на рік.
Газова функція	Здійснення енергетичної функції супроводжується виділенням та поглинанням кисню, диоксиду вуглецю та деяких інших газоподібних сполук (метан, сірководень). Завдяки газовій функції сформувався сучасний склад атмосфери, який дуже відрізняється від складу атмосфери у добіосферний період.
Концентраційна функція	Проявляється у вилученні та вибірковому накопиченні живими орнанізмами хімічних елементів навколишнього середовища. У результаті концентраційної діяльності організмів відбулося накопичення покладів корисних копалин. Вапняк, торф, кам’яне вугілля тощо – це концентрат кальцієвих та карбонових сполук у тілах відмерлих організмів.
Окисно-відновна функція	Полягає у хімічному перетворенні речовин, які містять атоми зі змінним ступенем окиснення. Окисно-відновні реакції лежать в основі будь-якого виду біологічного метаболізму.
Деструкційна функція	Обумовлює процес розкладання організмів після їхньої смерті до мінеральних сполук, які через автотрофну ланку знову потрапляють у біологічний колообіг.

На земній поверхні немає хімічної сили, яка б мала більшу постійну дію, а тому була б більш могутньою за своїми кінцевими наслідками, ніж живі організми, узяті в цілому.

В.І. Вернадський

Закон глобальності життя (перший закон В.І. Вернадського)

Завдяки здатності живих організмів розмножуватись та розселятись життя на Землі поширене скрізь, де є умови для його існування. Органічний світ утворює тонку планетарну оболонку біомаси живих організмів і середовища їхнього існування – біосферу, яка зумовила геологічну історію земної кори, еволюцію рослин, тварин, мікроорганізмів, появу та існування людини.
Біосфера тісно взаємодіє з атмосферою, гідросферою і літосферою, обумовлюючи їхню еволюцію, забезпечуючи міграцію і колообіг речовин та енергії на планеті.
Біологічний колообіг речовин на Землі визначається взаємодією рослин, тварин і мікроорганізмів, глобальна роль яких зумовлена особливостями їхніх відносин з навколишнім середовищем.
Зелені рослини забезпечують атмосферу Землі молекулярним киснем та виконують космічну роль як акумулятори світлової енергії Сонця, здійснюючи первинний біосинтез органічних речовин на Землі. Рослини – початкова ланка трофічних ланцюгів у екосистемах.
Біосферна роль тварин пов’язана переважно з їхньою участю в екосистемах як проміжних, так і вищих ланок трофічних ланцюгів, які визначають переміщення речовин і енергії в біосфері. Тверді рештки викопних тварин входять до складу осадових порід.
Глобальна роль мікроорганізмів проявляється у таких процесах, як мінералізація органічних речовий, утворення низки гірських порід, ґрунтоутворення, а також у патогенній дії на інші організми.

Основне ядро закону глобальності життя – концепція біосфери як визначального чинника геологічної історії Землі.

Закон біосферної ролі розуму (другий закон В.І. Вернадського)

У процесі розвитку людського суспільства закономірно поглиблювався і підсилювався вплив людини на екосистеми та біосферу в цілому. Розчищались ліси під поля, осушувались болота, зрошувались землі.
3 розвитком промисловості та інтенсифікації сільського господарства вплив людини на біосферу зріс. Часто цей вплив супроводжується погіршенням екологічної ситуації у зв’язку із забрудненням природного середовища промисловими відходами і хижацьким використанням природних багатств.
Погіршення екологічної ситуації призводить до деградації екосистем: знижується їх біологічна продуктивність, зникають рідкісні біологічні види. Це спричиняє порушення крихкої структури біосфери з негативними наслідками для людини й природи.
Для збереження та розвитку цивілізації необхідно перевести біосферу в якісно новий стан – ноосферу, тобто сферу розумової діяльності людини. Цьому будуть сприяти такі заходи:
розумно організована система охорони природи та відновлення біологічних ресурсів;
раціональне ведення й природоохоронне регулювання усіх галузей господарства;
застосування у промисловості безвідходних технологій тощо.
Формування ноосфери – об’єктивний закон розвитку природи та суспільства, однак у його реалізації дуже важливу роль відіграє суб’єктивний чинник.

Еволюція (від лат. еvolysio – розгортання, розвертання) – необоротний процес історичної зміни живого.

Еволюційне вчення, теорія еволюції – наука про причини, рушійні сили, механізми та загальні закономірності еволюції живих організмів.

Всю сукупність організмів на планеті Земля В. І. Вернадський називав живою речовиною. Основними її характеристиками є сумарна більшість, хімічні склад та енергія. Енергія живої речовини біосфери насамперед проявляється у здатності організмів до розмноження і поширення. Однією з властивостей живої речовини є її постійний обмін з довкіллям. Унаслідок цього через організм проходить значна кількість хімічних елементів.

Живим організмам для здійснення біохімічних процесів необхідні речовини та енергія, які вони дістають з навколишнього середовища, при цьому значно перетворюючи останнє. У результаті постійного й безперервного обміну речовин та енергії в довкіллі різні хімічні елементи надходять у живі істоти, можу у них накопичуватись, виходячи з організму лише через певний час або зберігаючись у ньому протягом усього життя. Постійний кругообіг речовин і енергії забезпечує функціонування біосфери як цілісної системи.

У процесі діяльності біосфери жива речовина (продуценти) здатна накопичувати сонячну світлову енергію, перетворюючи її на енергію хімічних зв’язків Сумарна первинна продукція автотрофних організмів визначає біомасу біосфери в цілому.

IV. Узагальнення, систематизація знань і вмінь учнів

Зробити висновки:

Що таке біосфера?
Які особливості притаманні живій речовині?
Які властивості притаманні складним системам?
Чому в живій і неживій природі хімічні елементи поширені в різних пропорціях?
V. Домашнє завдання Опрацювати § 5, конспект уроку

Презентація Біосфера і її властивості

УРОК 4. Еволюція уявлень про місце людини у природі . Масштаби й наслідки антропогенного впливу на природне середовище на сучасному етапі

Мета уроку: ознайомити учнів із поняттям ноосфери, розглянути уявлення про місце людини в природі та її взаємодію з нею на різних етапах історичного розвитку людства; визначити масштаби й наслідки антропогенного впливу на природне середовище на сучасному етапі; розвивати навички застосування знань інших курсів; виховувати раціональне ставлення до природних ресурсів.

Обладнання й матеріали: схема географічних оболонок Землі, карта світу, фотографій або рисунки із зображенням різних біоценозів.

Хід уроку

Організаційний етап

а) перевірка присутності

б) перевірка домашнього завдання

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

Дати визначення ключовим поняттям та категоріям

Що таке біосфера?
Які особливості притаманні живій речовині?
Які властивості притаманні складним системам?
Чому в живій і неживій природі хімічні елементи поширені в різних пропорціях?

III. Вивчення нового матеріалу

В. І. Вернадський ще в першій половині XX століття передбачав, що біосфера розвинеться в ноосферу (термін запропонував 1927 року французькі вчені Е. Леруа та П. Тейяр де Шарден). Спочатку В. І. Вернадський розглядав ноосферу (від грецьк. ноос — розум) як особливу «розумову» оболонку Землі, що розвивається поза біосферою. Але згодом він дійшов висновку, що ноосфера — це певний стан біосфери, за якого розумова діяльність людини стає визначальним фактором її розвитку. Зокрема, він зазначав, що біосфера переходить у новий етап — ноосферу — під впливом наукової думки й людської праці.

Отже, ноосфера — це якісно нова форма організації біосфери, яка формується внаслідок її взаємодії з людським суспільством і передбачає гармонійне співіснування природи й людини.

Вчення Вернадського про ноосферу включає чотири основні положення:

Ноосфера — історично останній стан геологічної оболонки біосфери, що перетворюється діяльністю людини.
Ноосфера — сфера розуму і праці.
Зміни біосфери обумовлені як свідомою, так і підсвідомою діяльністю людини.
Розвиток ноосфери пов’язаний з розвитком соціально-економічних факторів.

Ноосфера відрізняється від попередніх станів біосфери величезною швидкістю свого розвитку. Згідно з концепцією ноосфери, людство перетворилося на найпотужнішу геологічну силу на планеті. Вернадський підкреслював, що протягом останніх 500 років воно освоїло нові форми енергії — парову, електричну, атомну — і навчилося використовувати майже всі хімічні елементи. Людство освоїло всю біосферу й одержало набагато більшу, порівняно з іншими організмами, незалежність від навколишнього середовища. Наукова думка й діяльність людини змінили структуру біосфери: незаймана природа швидко зникає, з’являються нові екосистеми та ландшафти — міста, культурні землі, для яких характерні простіші угруповання організмів.

За ступенем трансформації людською діяльністю екосистеми поділяються на такі види:

природні — у промислово розвинутих країнах екосистем, не захоплених людською діяльністю, майже не залишилося, хіба що в заповідниках;
антропогенно-природні — лісові насадження, луки, ниви хоча й складаються майже винятково з природних компонентів, але створені й регулюються людьми;
антропогенні — переважають штучно створені антропогенні об’єкти й, крім людей, можуть існувати лише окремі види організмів, що пристосувалися до цих специфічних умов. Прикладом є міста, промислові вузли, села (у межах забудови), кораблі тощо.

Презентація “Наслідки антропогенного впливу на природне середовище”

IV. Практична робота

Тема роботи. Аналіз особливостей історичних етапів взаємодії суспільства та природи

Мета роботи: провести аналіз особливостей історичних етапів взаємодії суспільства і природи.

Обладнання й матеріали: картки з текстом для практичної роботи; карти країн, які потрібні для виконання роботи.

Хід роботи

Варіант 1 Ознайомтесь із матеріалами підручника чи роздавальної картки й виконайте завдання. Проаналізуйте особливості взаємодії природи й суспільства на прикладі України в період 1950-1990 років. Визначте найбільші проблеми, які виникли внаслідок впливу людини на природу в цей період. Обґрунтуйте свою точку зору.

Варіант 2 Проаналізуйте особливості взаємодії природи й суспільства на прикладі Великобританії в період 1800-1900 років. Визначте найбільші проблеми, які виникли внаслідок впливу людини на природу в цей період. Обґрунтуйте свою точку зору.

Варіант З Проаналізуйте особливості взаємодії природи й суспільства на прикладі Давнього Єгипту в період ІІІ-ІІ тисячоліть до нашої ери. Визначте найбільші проблеми, які виникли внаслідок впливу людини на природу в цей період. Обґрунтуйте свою точку зору.

V. Домашнє завдання Опрацювати § 6, конспект уроку

Практична робота 1.Тема: Аналіз особливостей історичних етапів взаємодії людини і природи.

Тема. ПРОБЛЕМА ЗАБРУДНЕННЯ ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА ТА СТІЙКОСТІ ГЕОСИСТЕМ ДО АНТРОПОГЕННИХ НАВАНТАЖЕНЬ

УРОК 5. Категорія «забруднення». Антропогенні джерела забруднення навколишнього середовища

Мета уроку: ознайомити учнів із поняттям «забруднення», розглянути основні антропогенні джерела забруднення навколишнього середовища; розвивати навички аналізу й синтезу інформації; виховувати бережливе ставлення до природи.

Обладнання й матеріали: таблиці або слайди презентації із зображенням різних видів і джерел забруднення навколишнього середовища.

Хід уроку

Організаційний етап
II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

Розминка:

Що таке ноосфера?
Які особливості притаманні живій речовині?
На які галузі поділяють екологію?
Чому треба вивчати екологію?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Аргументи і факти

Забруднення — це зміна якості навколишнього середовища, що призводить до негативних наслідків.

Розрізняють природні й антропогенні забруднення. Природне виникає в результаті природних причин — виверження вулканів, землетрусів, катастрофічних повеней, пожеж. Антропогенне забруднення — результат людської діяльності.

Сьогодні загальна потужність джерел антропогенного забруднення в багатьох випадках перевершує потужність природних. Природні джерела нітроген оксиду викидають 30 млн т на рік, а антропогенні — 35-50 млн т; сульфур діоксиду — відповідно, 30 і понад 150 млн т. У результаті діяльності людини свинцю потрапляє в біосферу в 10 разів більше, ніж у процесі природних забруднень.

За масштабами забруднення поділяють на такі види:

глобальні (планетарні): озонові дірки, кислотні дощі, парниковий ефект, підвищення рівня радіації і забруднення Світового океану;
регіональні: забруднення окремих частин країни, басейну окремої річки, моря;
локальні: невеликих масштабів від локальних джерел забруднення (вихлопна труба конкретного автомобіля, викид газоподібних чи твердих відходів окремого підприємства).

Антропогенні фактори – це зміни, внесені у природу людською діяльністю, що впливають на органічний світ. Виділяють прямі та непрямі, позитивні та негативні антропогенні фактори.

Різноманітність антропогенних факторів

Прямі

спрямовані безпосередньо на живі організми (наприклад охорона рослин і тварин)

Непрямі

здійснюють вплив шляхом зміни клімату фізичного і хімічного стану атмосфери

Позитивні

Створюють сприятливі умови для розвитку організмів

Негативні

Зумовлюють пригнічення або вимирання організмів

Основні антропогенні джерела забруднень

Промисловість

До основних антропогенних факторів розвитку екологічної кризи в Україні належать передусім великі промислові комплекси — ненажерливі споживачі сировини, енергії, води, повітря, земельних просторів і водночас найпотужніші джерела практично всіх видів забруднень (механічних, хімічних, фізичних, біохімічних). Серед цих об’єктів найнебезпечнішими забруднювачами довкілля є металургійні, хімічні, нафтопереробні й машинобудівні заводи, кар’єри та збагачувальні фабрики, деякі військові підприємства.

Енергетика Сильно забруднюють довкілля об’єкти енергетики, передусім ТЕЦ і ГР Поглинаючи величезну кількість нафтопродуктів, газу й вугілля, вони ви дають в атмосферу мільйони кубометрів шкідливих газів, аерозолей і сажі, захаращують сотні гектарів землі шлаками й золою. ГЕС вважаються екологи найбезпечнішими. Та за період свого існування водосховища перетворилися накопичувачі відходів і забруднень із прилеглих регіонів. Екологічно небезпечні становлять і АЕС. Не тільки зберігається загроза нових аварій на АЕС, а й , дається дуже складна проблема поховання ядерних відходів.

Військова діяльність Багато з військових об’єктів становлять реальну й потенційну небезпеку для населення й довкілля, забруднюючи навколишнє природне середовище хімічними речовинами, зокрема сполуками важких металів, підвищуючи радіаційний фон, спричиняючи деградацію природних комплексів.

Транспорт Транспортна мережа в Україні доволі густа, кількість та активність автотранспорту в містах великі, до того ж він завдає відчутної шкоди довкіллі Основні причини цього — застарілі конструкції двигунів, використовуване паливо (бензин, а не газ чи інші, менш токсичні, речовини) та погана організація руху, особливо в містах, на перехрестях. Залізничний транспорт екологічно чистіший, особливо електричний. Та проблемою стало сильне забрудненнязалізниць нечистотами, що викидаються з вагонних туалетів. Забруднюється смуга завширшки в кілька метрів обабіч колій.

Сільське господарство Для наших сільськогосподарських районів найхарактернішим є забруднення природних вод і ґрунтів пестицидами й мінеральними добривами. Щорічно надходження їх на поля України сягають за 90 тис. т і 4,5 млн тон відповідно.

Комунальні стоки Дедалі нагальнішою екологічною проблемою міст України, особливо великих і курортних, стає очищення різних комунальних відходів — побутових і промислових — та їх переробка. Щорічно у водойми України скидається близько 4 млрд м³ забруднених стоків.

Джерела фізичного забруднення До небезпечних забруднювачів довкілля належать об’єкти, які генерують потужні фізичні поля, — електромагнітні, радіаційні, шумові, ультра- та інфразвукові, теплові, вібраційні (великі радіостанції, теплоцентралі, РЛС, трансформаторні підстанції, ЛЕП, ретрансляційні станції, спеціальні фізичні лабораторії й установки, кібернетичні центри, АЕС та ін.).

Узагальнення, систематизація знань і вмінь учнів

Рольова гра: відтворіть основні ознаки ноосфери

Що таке забруднення?
Які види забруднення вам відомі?
Які джерела антропогенного забруднення?

V. Домашнє завдання Опрацювати § 7, висновки після параграфу

УРОК 6. Види забруднень. Стійкість природних компонентів до антропогенних забруднень

Мета уроку: ознайомити учнів із видами забруднень та їх впливом на компоненти природи й живі організми, проаналізувати стійкість природних компонентів до забруднень; розвивати логічне мислення; виховувати розуміння відповідальності за наслідки своєї діяльності.

Обладнання й матеріали: таблиці або слайди презентації із зображенням

різних видів і джерел забруднення навколишнього середовища.

Хід уроку

І. Організаційний етап

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

Диспут

Що є основною рушійною силою розвитку ноосфери?
Які основні ознаки ноосфери?
Які джерела антропогенного забруднення? Планетарна роль людського розуму

III. Вивчення нового матеріалу. Аргументи і факти

За видами забруднення поділяються на такі види:

Механічні — це забруднення навколишнього середовища механічними відходами без хіміко-фізичних наслідків.
Хімічні — це зміна хімічних властивостей середовища, що негативно впливає на екосистеми й техногенні системи.
Фізичні — це зміна фізичних параметрів навколишнього середовища, що призводить до негативних наслідків.
Біологічні — це проникнення в екосистеми чи техногенні системи живих істот, ворожих певним співтовариствам.

Фізичні забруднення поділяються на підвиди:

температурно-енергетичне (теплове) забруднення — це вид фізичного забруднення, пов’язаний з підвищенням температури середовища під впливом антропогенних факторів. Стосовно міського середовища теплове забруднення поки що носить локальний характер. «Острови тепла» з підвищеною температурою на кілька градусів — це великі міста, виробничі комплекси тощо. Так, відповідно до температурного режиму, Париж має бути розташований на 170 км південніше від свого дійсного місця розташування;
світлове — це вид фізичного забруднення, пов’язаний з порушенням природної освітленості в результаті дії штучних джерел світла (яскравий спалах світла, спалах під час ядерного вибуху, включені на близькій відстані вогні далекого світла в зустрічного автомобіля);
електромагнітне — зміна електромагнітних властивостей середовища. Це своєрідні електромагнітні хвилі, дія яких підсилюється під високовольтними лініями, у районі локаторів, біля телевізорів. Воно негативно позначається на живих організмах через порушення роботи клітинних і молекулярних біологічних структур. Є дані про вірогідність появи катаракти кришталика ока під впливом цього виду забруднення;

4)радіоактивне забруднення — це забруднення, пов’язане з перевищенням природного рівня радіації над природним фоном;

5) шумове забруднення — це перевищення природного рівня шуму, викликаного механічними коливаннями пружних тіл.

Стійкість геосистеми полягає в її здатності в разі дії зовнішнього фактора перебувати в одній із областей етапів та повертатися до неї за рахунок інертності й відновлюваності, а також переходити завдяки пластичності з однієї області станів до інших, не виходячи при цьому за рамки інваріантних змін протягом заданого інтервалу часу.

IV. Практична робота

Тема роботи. Порівняння обсягів і структури забруднення міст України

Мета роботи: провести порівняння обсягів і структури забруднення України.

Обладнання й матеріали: картка з таблицею для практичної роботи; карта України, робочий зошит.

Хід роботи

Використовуючи таблицю «Викиди шкідливих речовин в атмосферу», виконайте завдання .

Завдання 1

Проаналізуйте таблицю в історичній ретроспективі (1995-2000—2010 р) Співвіднесіть її дані з розміщенням підприємств чорної та кольорової металургії (за картою атласу економічної та соціальної географії України). Складіть перелік міст — «чемпіонів навпаки» (10 міст: на І місці — ті, де екологічна ситуація найбільш несприятлива). Порівняйте дані «чемпіонів» з даними свого міста з даними інформації за 2010 р.

Викиди шкідливих речовин у атмосферу (від стаціонарних джерел) в окремих містах України, тис. тон

Місто	1995	2000	Місто	1995	2000
Алчевськ	94,2	78,7	Кривій Ріг	454,7	443,4-
Вінниця	4,6	2,1	Кременчук	70,6	24,9
Горлівка	130,6	50,4	Лисичанськ	42,6	32,1
Дніпродзержинськ	84,6	105,0	Луганськ	79,5	144,2:
Дніпропетровськ	177,1	97,3	Макіївка	121,2	103,7
Донецьк	298,7	197,9	Маріуполь	340,4	340,4
Дебальцеве	149,9	108,6	Нікополь	38,8	28,4
Єнакієве	174,0	74,8	Одеса	19,1	9,4
Запоріжжя	143,4	135,5	Рівно	5,1	4,2
Івано-Франківськ	2,7	0,8	Слов’янськ	69,7	2,0
Енергодар	101,0	80,8	Суми	6,3	8,0
Керч	51,4	10,6	Харків	50,6	20,6
Київ	53,3	32,6	Черкаси	22,8	16,8
Красний Луч	41,5	20,1	Ялта	1,2	0,8

Виконайте завдання 2.

Завдання 2

Дайте відповіді на питання.

Що називають «смогом»?
Згадайте анатомію й фізіологію людини. Як шкідливі речовини атмосфери впливають на здоров’я людини?
Яка система організму найбільше страждає через негативний вплив атмосферних викидів?
Які захворювання цієї системи можуть виникнути в людини?

Зробіть висновки, в яких укажіть, чому саме підприємства чорної металургії та електроенергетики найбільше забруднюють довкілля і як цьому запобігти.
V. Домашнє завдання Опрацювати § 8, підготувати повідомлення про етапи взаємодії суспільства і природи

Роботи учнів: Забруднення міст України

Презентації: Алчевськ Одеса Київ Дебальцеве Донецьк Івано-Франківськ Запоріжжя Черкаси Єнакієве

ТЕМА. ПРОБЛЕМА ДЕГРАДАЦІЇ ПРИРОДНИХ КОМПОНЕНТІВ

УРОК 7. Поняття «деградація природи». Основні причини деградації природних компонентів

Мета уроку: ознайомити учнів із поняттям «деградація природи», розглянути основні причини деградації природних компонентів; розвивати аналітичне мислення; виховувати розуміння цілісності природи і взаємозв’язку між усіма її компонентами. Обладнання й матеріали: таблиці або слайди презентації із зображенням процесів деградації природних компонентів.

Хід уроку

Організаційний етап
II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

Круглий стіл

Які види забруднення вам відомі?
Які забруднення загрожують середовищу внаслідок роботи АЕС?
У чому полягають особливості шумового забруднення?
Який транспорт більше забруднює середовище — автомобільний чи залізничний?

III. Вивчення нового матеріалу

Деградація природи — це процес порушення екологічної рівноваги, який спричиняється природними чи антропогенними факторами і призводить до руйнації навколишнього середовища.

Упродовж багатьох років багатства надр, ресурси біосфери споживались і витрачались у максимально можливих обсягах. Людство вступило у XX століття під гаслом: природа не храм, а майстерня. Такий підхід не міг не завершитися глобальною деградацією природного середовища земної кулі. Найчіткіше вона почала проступати як явище, що охопило всю планету, з початку 1970-х років. Розвиток деградаційних процесів на планеті передрікався давно (І століття до н. є. — Цицерон, X ст. — Ібн Сіна (Аві-ценна)). Особливо численними стали застереження про деградацію природи планети у другій половині XX століття, коли окремі локальні екологічні лиха почали переростати в глобальну екологічну кризу. Понад чверть століття тому, 1972 року, Римський клуб опублікував тривожний прогноз розвитку людської цивілізації «Межі зростання», виконаний групою фахівців під керівництвом Д. Медоуза, який передрікав небезпечну деградацію природного середовища. У другій половині XX століття чимало інших відомих учених висловлювали стурбованість із приводу зростаючої загрози людству з боку наслідків стихійного науково-технічного прогресу. Однак усі ці застереження отримали мало заходів у відповідь — екологічна криза природного середовища посилювалась.

Сучасна екологічна криза має якісно іншу природу порівняно з усіма по передніми кризами. Це перша криза, що охопила всю планету і яка повністю спричинена не природними процесами, а діяльністю людства.

Темпи зміни параметрів біосфери, породжені цією екологічною кризою, виявились у сотні й тисячі разів вищими за темпи природної еволюції. Розпочалася загальна глобальна деградація природного середовища проживання, яка проявляється у двох типах: порівняно невеликих за потужністю, але які діють упродовж тривалого часу; разових катастрофічних, які виникають у разі аварій і небезпечні не лише за потужністю, а й за раптовістю й різкістю дії.

На фоні загальної деградації природного середовища створюються передумови для розвитку надзвичайних екологічних ситуацій та екологічних катастроф. Під надзвичайними екологічними ситуаціями розуміють виникнення раптових природних лих чи техногенних аварій, що супроводжуються великими економічними збитками. Тривалий стан надзвичайної екологічної ситуації спричинює виникнення екологічної катастрофи. Моделями особливо вели екологічних катастроф стали Чорнобильська, Аральська екологічна криза війни в Ірані та Іраці.

Головна небезпека для людства полягає не в окремих екологічних катастрофах, якими б трагічними не були їхні наслідки, а в поступовій деградації природного середовища під впливом, здавалося б, малопомітних результатів виробничої діяльності. Вони спричинюють такі глобальні явища, як глобальне потепління, руйнування озонового шару, кислотні дощі, забруднення всіх сфер планети, деградацію лісів, накопичення і неконтрольоване переміщення токсичних речовин і відходів, спустелювання, ерозію ґрунтів, зменшення і логічної різноманітності.

Узагальнення, систематизація знань і вмінь учнів

Підготувати мініпроект

Що таке деградація природи?
Які причини деградації природних компонентів?
Яка роль людини в деградації природних компонентів?
Чи потрібно зберігати природні компоненти?

V. Домашнє завдання Опрацювати § 11, продовжити роботу над мініпроектом

Права людей щодо природи

Обов’язки людей щодо природи

УРОК 8. Наслідки деградації природних компонентів

Метаі уроку: ознайомити учнів із наслідками деградації природних компонентів; розвивати вміння використовувати знання попередніх курсів; виховувати бережливе ставлення до природи.

Обладнання й матеріали: таблиці або слайди презентації із зображенням процесів деградації природних компонентів та їх наслідків.

Хід уроку

Організаційний етап
II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

Зробити висновки давши відповіді на питання

Що таке деградація природи?
Які причини деградації природних компонентів?
Яка роль людини в деградації природних компонентів?
Чи потрібно зберігати природні компоненти?

III. Вивчення нового матеріалу

Наслідки деградації природних компонентів найбільш сильно торкнулися ґрунтів та сільськогосподарського виробництва. Частка пасовищ і сіножатей за останній період суттєво не змінилася і залишається на досить низькому рівні, хоча в багатьох країнах їхня питома вага нерідко досягає 50 %. Майже не збільшуються площі полезахисних лісонасаджень, немає помітних зрушень у структурі агроландшафтів. На сьогодні в користуванні перебуває майже 1 млн га ріллі з крутизною схилу понад 5° та ще 2,1 млн га ріллі — зі схилами від 3 до 5°. Загальна площа сільськогосподарських угідь із крутизною схилів понад 3° становить 4,5 млн га, у тому числі ріллі — 3 млн га, або, відповідно, 10,7 і 9,1 % усієї площі зазначених видів угідь. Такі угіддя необхідно поступово перепрофілювати, змінивши напрям використання, або консервувати з метою природної реабілітації, переводити в біосферно-охоронні території або включати до природозаповідного фонду. Наслідки неефективного землекористування суспільство змушене компенсувати дедалі більшими додатковими затратами матеріально-технічних і трудових ресурсів.

Ерозія ґрунтів (від лат. еrоs — роз’їдання) — руйнування і знос поверхневих, найбільш родючих, горизонтів і підстиляючих їх порід вітром (вітрова ерозія) або потоками води (водна ерозія). Землі, що зазнали руйнування у процесі ерозії, називають еродованими. До ерозійних процесів відносять також промислову ерозію (руйнування сільськогосподарських земель унаслідок будівництва й розробки кар’єрів), військову ерозію (воронки, траншеї), пасовищну ерозію (внаслідок інтенсивного випасу худоби), іригаційну (руйнування ґрунтів під час будівництва каналів і в разі порушення норм подивів) тощо. Однак справжнім лихом для землеробства залишаються водна ерозія (до неї схильний 31 % суходолу) і вітрова ерозія (дефляція), що активно діє на 34 % поверхні суходолу.

Під вітровою ерозією розуміють видування, перенесення і відкладення найдрібніших ґрунтових часток вітром. Інтенсивність вітрової ерозії залежить від швидкості вітру, стійкості ґрунту, наявності рослинного покриву, особливостей рельєфу й від інших чинників. Значно впливають на її розвиток антропогенні чинники. Активізують ерозійні процеси знищення рослинності, нерегульований випас худоби, неправильне застосування агротехнічних заходів.

Водна ерозія ґрунтів (земель). Під водною ерозією розуміють руйнування ґрунтів тимчасовими водними потоками. Розрізняють такі форми водної ерозії: площинну, струменисту, яружну, берегову. Умови для прояву водної ерозії створюють природні чинники, а основною причиною її розвитку є виробнича діяльність людини. Зокрема, поява нової важкої ґрунтооброблювальної техніки, що руйнує структуру ґрунту, є однією з причин активізації водної ерозії в останні десятиріччя. Інші негативні антропогенні чинники: знищення рослинності й лісів, надмірний випас худоби, відвальна обробка ґрунтів тощо.

Серед різних форм прояву водної ерозії значної шкоди навколишньому природному середовищу, і насамперед ґрунтам, завдає яружна ерозія. Екологічні збитки від ярів величезні. Яри знищують цінні сільськогосподарські землі, спричиняють інтенсивний змив ґрунтового покриву, замулюють малі річки й водосховища, створюють густорозчленований рельєф.

IV. Практична робота

Тема роботи. Вплив інтенсивності ерозійних процесів на стан ґрунтового покриву

Мета роботи: провести аналіз впливу інтенсивності ерозійних процесів на стан ґрунтового покриву.

Обладнання й матеріали: картки для практичної роботи з алгоритмом обчислення інтенсивності ерозії, робочий зошит.

Картка для практичної роботи

Інтенсивність водної ерозії ((3) вимірюють за втратою ґрунтом його маси (т) з одиниці площі (S) за одиницю часу (t) і виражають у тоннах на гектар (т/га) за формулою:

Q = т/ (S • t )

Хід роботи

Обчисліть інтенсивність ерозії ґрунтів для трьох ділянок (кожна площею 1 га), якщо ерозія тривала протягом одного місяця, а втрати маси ґрунту становили 1, 5 і 10 тонн для першої, другої та третьої ділянки відповідно. Вкажіть, на якій з ділянок ґрунт постраждав найсильніше.
Обчисліть місячну інтенсивність ерозії ґрунтів для двох ділянок (кожна площею 1 га), якщо ерозія тривала протягом двох місяців для першої (втрата маси ґрунту становила 8 тонн) і трьох місяців — для другої (втрата маси ґрунту становила 9 тонн). Вкажіть, на якій з ділянок ґрунт постраждав найсильніше.

V. Домашнє завдання Опрацювати § 11, таблиця № 2 с.47

Презентація “Забруднення грунтів”

Тема. ПРОБЛЕМА ЗМІНИ ЛАНОК КРУГООБІГУ РЕЧОВИН ТА ЕНЕРГІЇ

УРОК 9. Кругообіг речовин і енергії як основний системо твірний фактор. Поняття біогеохімічного циклу

Мета уроку: ознайомити учнів із поняттям біогеохімічного циклу, розглянути кругообіг речовин і енергії як основний системотвірний фактор; розвивати вміння знаходити зв’язки між інформацією з різних джерел; виховувати розуміння цілісності природи . та взаємозв’язку між усіма її компонентами.

Обладнання й матеріали: таблиці або слайди презентації із зображенням процесів кругообігу речовин і енергії, схеми біогеохімічних циклів.

Хід уроку

Організаційний етап
II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

Екологічний ланцюжок:

Що таке деградація природних компонентів?
Що є причиною деградації?
Які наслідки деградації природних компонентів?
Яким чином можна зменшити наслідки деградації?

III. Вивчення нового матеріалу

Біологічний кругообіг — це багаторазова участь хімічних елементів у процесах, які відбуваються в біосфері. Причина кругообігу — обмеженість елементів, з яких будується тіло організмів.

У біосфері відбувається постійний кругообіг активних елементів, які переходять від організму до організму, у неживу природу і знову до організму. Елементи, які вивільняються мікроорганізмами під час гниття, надходять у ґрунт і атмосферу, знову включаються в кругообіг речовин біосфери, поглинаючись живими організмами. Весь цей процес і буде біогенною міграцією атомів. Для біогенної міграції характерним є накопичення хімічних елементів у живих організмах, а також їх вивільнення в результаті розкладу мертвих організмів. Біогенна міграція викликається трьома процесами:

обміном речовин в організмах;
ростом;
розмноженням.

Визначення біогенної міграції хімічних елементів, яка викликана силами життя, дав В. І. Вернадський (Закон біогенної міграції атомів). Біогенна міграція є частиною загальної міграції хімічних елементів біосфери. Головною геохімічною особливістю живої речовини є те, що вона, пропускаючи через себе атоми хімічних елементів земної кори, гідросфери й атмосфери, здійснює у процесі життєдіяльності їх закономірну диференціацію. Завершуючи свій життєвий цикл, організми повертають природі все, що взяли в неї протягом життя.

В. І. Вернадський підрахував, що за час існування на Землі біосфери було створено 3,5 • 10¹⁹ т біомаси, що майже удвічі перевищує масу всієї земної кори, яка становить 2 • 10¹⁹ т. Робота, що виконується живою речовиною, за Вернадським, може бути оцінена за формулою:

Е = РV²/2,

де Р — маса організмів,

V — швидкість розтікання біомаси (розмноження організмів).

Жива речовина значно прискорила й змінила кругообіги різних речовин води, кисню, азоту, вуглекислого газу тощо. Сучасний склад атмосфери створений завдяки діяльності живої речовини. Обмін повітря між усіма широта й півкулями Землі відбувається в середньому за два роки. Активно переміщується течіями океанічна вода. Вся прісна вода стікає в океан за 14 діб, у льодовиках вода оновлюється за 15 000 років.

Жива речовина активно регулює геохімічну міграцію атомів. Завдяки зберігається стабільність біосфери і здійснюється еволюція як живих організмів, так і всієї біосфери в цілому.

Біогеохімічний цикл можна визначити як циклічне, поетапне перетворення речовин і зміну потоків енергії з просторовим масоперенесенням, яке здійснюється за рахунок сумісної дії біотичної й абіотичної трансформації речовин. Біогеохімічні цикли являють собою циклічні переміщення біогенних елементів Карбону, Оксигену, Гідрогену, Нітрогену, Сульфуру, Фосфору, Кальцію, Ка. тощо — від одного компонента біосфери до інших. На певних етапах цього кругообігу вони входять до складу живої речовини.

Рушійною силою всіх речовин в біогеохімічних циклах є потік сонячної енергії або частково енергії геологічних процесів Землі. Витрати енергії не хідні й для переміщення речовин у біогеохімічних циклах, і для подолання і геохімічних бар’єрів. Такими бар’єрами на різних рівнях є мембрани клітин, самі особини рослин і тварин та інші матеріальні структури. Переміщення речовин у біогеохімічних циклах одночасно забезпечує життєдіяльність живих організмів. Головними оціночними параметрами ефективності й напрямку роботи біогеохімічного циклу є кількість біомаси, її елементарний склад та активне функціонування живих організмів.

Узагальнення, систематизація знань і вмінь учнів

Підготувати міні доповіді на питання:

Що таке кругообіг речовин та енергії?
Які елементи беруть участь у кругообігу на нашій планеті?
Що таке біогеохімічний цикл?
Яке значення для життя на планеті мають біогеохімічні цикли?

V. Домашнє завдання Опрацювати конспект уроку, зробити висновки

УРОК 10. Кругообіг речовин, енергії, інформації та їх зміни антропогенною діяльністю

Мета уроку: ознайомити учнів зі змінами кругообігу речовин, енергії та інформації наслідок антропогенної діяльності; розвивати навички узагальнення та зіставлення; виховувати позитивне мислення.

Обладнання й матеріали: таблиці або слайди презентації із зображенням процесів деградації природних компонентів та їх наслідків.

Хід уроку

Організаційний етап
II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів Дати висновки питанням

Що таке кругообіг речовин та енергії?
Які елементи беруть участь у кругообігу на нашій планеті?
Що таке біогеохімічний цикл?
Яке значення для життя на планеті мають біогеохімічні цикли?

III. Вивчення нового матеріалу

За рахунок процесів міграції хімічних елементів усі геосфери Землі пов’язані єдиним циклом кругообігу цих елементів. Такий кругообіг, рушійною силою якого є тектонічні процеси та сонячна енергія, дістав назву великого (геологічного) кругообігу. Цей кругообіг має абіотичний характер. Тривалість його існування — близько 4 млрд років. Потужність великого (геологічного) кругообігу речовин у атмосфері, гідросфері та літосфері оцінюється .у 2 • 10¹⁶ т нарік.

Виникнення життя на Землі спричинило появу нової форми міграції хімічних елементів — біогенної. За рахунок біологічної міграції на великий кругообіг наклався малий (біогенний) кругообіг речовин. У малому біологічному кругообігу переміщуються, в основному, Карбон (10¹¹ тон на рік), Оксиген (2 • 10¹¹ тон на рік), Нітроген (2 • 10^п тон на рік) та Фосфор (10⁶ тон на рік).

Зараз обидва кругообіги відбуваються одночасно, тісно пов’язані між собою. Завдяки взаємодії різних груп живих організмів між собою та з навколишнім середовищем в екосистемах виникає певна й характерна кожному виду екосистем структура біомаси, створюється своєрідний тип потоку енергії та специфічні закономірності її передачі від однієї групи організмів до іншої, формуються трофічні ланцюги, що визначають послідовну передачу речовини й енергії між трофічними рівнями.

Проблеми народонаселення та ресурсів біосфери тісно пов’язані з реакціями навколишнього природного середовища на антропогенний вплив. Природний екологічно збалансований стан навколишнього середовища зазвичай називають нормальним. При цьому відбуваються малий (біологічний) і великий (геологічний) кругообіги речовин і встановлюються енергетичні баланси між різноманітними геосферами й космосом, що поєднує природу в єдине ціле.

Геохімічний параметр стану навколишнього середовища в наш час унаслідок антропогенного впливу суттєво змінився, особливо стосовно біологічного й геологічного кругообігів. Під впливом людської діяльності відбуваються великі зміни в розподілі хімічних елементів у біосфері, природна й антропогенна трансформація речовин, а також перехід хімічних елементів з одних сполук до інших. Природний біологічний кругообіг речовин порушений людиною на площі, яка досягає майже половини всієї поверхні суши: антропогенні пустелі, індустріальні та міські землі, сади, вторинні низькопродуктивні ліси, виснажені пасовища і т. д. Порушення геологічного кругообігу речовин спричинили такі фактори:

ерозія ґрунтового покриву та збільшення твердого стоку в океан;
переміщення величезних мас земної кори;
видобування з надр чималих кількостей руд, пальних та інших копалин
перерозподіл солі в ґрунтах, ґрунтових і річкових водах під впливом зрошувального землеробства;
застосування мінеральних добрив та отрутохімікатів;
забруднення середовища сільськогосподарськими, промисловими й комунальними відходами;
потрапляння до природного середовища енергетичних забруднень.

IV. Практична робота

Тема роботи. Аналіз схем кругообігу основних речовин у природі на

предмет зміненості їх ланок антропогенною діяльністю

Мета роботи: провести аналіз схем кругообігу основних речовин у природі

на предмет зміненості їх ланок антропогенною діяльністю.

Обладнання й матеріали: картки для практичної роботи зі схемами кругообігу елементів, робочий зошит.

Хід роботи

Використовуючи картку для практичної роботи, розглянути схему кругообігу Карбону й визначити, на які етапи кругообігу найбільше впливає антропогенна діяльність.
Використовуючи картку для практичної роботи, розглянути схему кругообігу Оксигену й визначити, на які етапи кругообігу найбільше впливає антропогенна діяльність.
Використовуючи картку для практичної роботи, розглянути схему кругообігу Нітрогену й визначити, на які етапи кругообігу найбільше впливає антропогенна діяльність.
Використовуючи картку для практичної роботи, розглянути схему кг-обігу Фосфору й визначити, на які етапи кругообігу найбільше впливає антропогенна діяльність.
Зробіть висновки, в яких укажіть, до чого призвели зміни в кругообіг хімічних елементів, що відбулися під впливом антропогенних факторів.

V. Домашнє завдання Опрацювати § 12, конспект уроку

Тема. ПРОБЛЕМА ЗБАЛАНСОВАНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

УРОК 11. Категорія « Збалансований розвиток», її еволюція. Найважливіші баланси у сфері природокористування

Мета уроку: ознайомити учнів з категорією «збалансований розвиток», розглянути найважливіші баланси у сфері користування; розвивати логічне мислення; виховувати бережливе ставлення до природи.

Обладнання й матеріали: таблиці або слайди презентації із зображенням

процесів природокористування, схеми біогеохімічних циклів.

Хід уроку

Організаційний етап

Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

Зобразити схематично колообіг речовин та відобразити відповіді на питання:

Що таке кругообіг речовин та енергії?
Які елементи беруть участь у кругообігу на нашій планеті?
Як впливають антропогенні фактори на кругообіг Нітрогену?
Як впливають антропогенні фактори на кругообіг Карбону?

III. Вивчення нового матеріалу

Збалансований розвиток (англ. sustainablе — підтримуючий, тривалий, безперервний і development — розвиток) —

1) розвиток, що задовольняє потреби нинішнього покоління, не ставлячи під загрозу можливість майбутніх поколінь задовольняти свої потреби;

2) такий розвиток країн і регіонів, коли економічне зростання, матеріальне виробництво і споживання, а також інші види діяльності суспільства відбуваються в межах, які визначаються здатністю екосистем відновлюватися, поглинати забруднення і підтримувати життєдіяльність теперішніх і майбутніх поколінь.

У 50-60-х рр. XX ст. розвиток пов’язували лише з економічним прогресом і зростанням економічної ефективності. На початку 70-х рр. у зв’язку з несправедливим розподілом прибутків і зростанням кількості бідних у країнах, що розвиваються, питання соціальної справедливості були визнані так само важливими, як і збільшення економічної ефективності. Проте зростаюче споживання природних ресурсів призвело до деградації довкілля й негативно вплинуло на здоров’я людей. Реальною загрозою стала проблема «меж зростання», на яку 1972 року звернув увагу світової громадськості Римський клуб. Щоб уникнути екологічної кризи, до концепції розвитку необхідно було включити третю мету — збереження довкілля. Вперше це питання було порушено на Конференції ООН з довкілля людини (1972, м. Стокгольм).

Термін «збалансований розвиток» з’явився 1980 року, коли вийшла «Всесвітня стратегія охорони природи » (ВСОП), підготовлена Міжнародною спілкою охорони природи (МСОП). Ця стратегія висунула принципово нове положення: збереження природи нерозривно пов’язане з питаннями розвитку. Розвиток суспільства має відбуватися за умови збереження природи. Поняття «збалансований розвиток» почали широко застосовувати після публікації 1987 року звіту Міжнародної комісії з довкілля та розвитку «Наше спільне майбутнє», підготовленого під керівництвом Г.X.Брундтланд. Концепція збалансованого розвитку набула провідного статусу після Конференції ООН з довкілля та розвитку (1992, м. Ріо-де-Жанейро) і була відображена в прийнятому на конференції Порядку денному на XXI століття. Світове співтовариство визнало, що збалансований розвиток «має стати пріоритетним питанням порядку денного міжнародного співробітництва».

Загальновизнаним є розуміння збалансованого розвитку як гармонійне поєднання економічних, соціальних та екологічних складових розвитку. Лише досягнення збалансованості між ними забезпечить можливість перейти до такого суспільного розвитку, який не виснажуватиме природні й людські ресурси а тому матиме можливість тривати досить довго. В українській мові популярності набув термін «сталий розвиток», який з’явився внаслідок перекладу терміна «устойчивое развитие» з російської мови, а не безпосереднього перекладу з англійської.

Важливим завданням науковців є складання балансу між господарськими потребами суспільства та природними можливостями їх задоволення. Маючи такий баланс і озброївшись принципово новою безвідходною технологією, можна буде зняти антагоністичне протиріччя між суспільством і природою. Для цього необхідно враховувати таке: економіко-географічне положення певного регіону; мінерально-сировинний, земельний, водний, рекреаційний потенціал та його просторовий розвиток; соціальний (демографічна ситуація, якісне кількісна структура населення, соціальна інфраструктура); економічний (сільське та водне господарство, промисловість) і природоохоронний потенціал.

Завдання для учнів

Сформулюйте своє визначення терміну «збалансований розвиток», використовуючи і обговорюючи наступні твердження:

Загальна кількість виловленої риби не повинна перевищувати можливості відновлення природних рибних запасів.
Кількість води, добутої з підземних горизонтів, не повинна
перевищувати обсяги їх живлення.
Ерозія ґрунту не повинна перевищувати природну швид-
кість утворення нового ґрунту.
Кількість зрубаних дерев не повинна перевищувати кіль-
кість посаджених.
Викиди вуглецю в атмосферу не повинні перевищувати здатність природи переробити атмосферний вуглекислий газ.
Рослинні й тваринні види не повинні знищуватися швид-
ше, ніж з’являються нові.

Учні мають дійти висновку, що сталим, або збалансованим,
розвитком називається таке господарювання, за якого умови для
існування та діяльності наступних поколінь залишаються непогір-
шеними. Для збалансованого розвитку придатні лише безвідходні
технологічні системи, які є самоокупними і не потребують зовніш-
нього фінансування.

IV. Узагальнення, систематизація знань і вмінь учнів

Що таке збалансований розвиток?
Чому виникла потреба у формуванні поняття «збалансований розвиток»
Коли концепція збалансованого розвитку набула провідного статусу?
Завдання для учнів

Екологічна задача

Сьогодні придатних для сільського господарства родючих
земель на планеті залишилось 2,5 млрд га. За останнє сторіччя
через ерозію ґрунтів у світі було виведено з обороту 23 % родю-
чих земель. Визначте, за який час людство втратить придатні для
використання землі, якщо не змінить стратегію і тактику приро-
докористування.
2. Обговоріть та поясніть відому англійську приказку в контек-
сті збалансованого (сталого) розвитку: «Шукав цвях — загубив че-
ревик; шукав черевик — загубив коня; шукав коня — і сам зник;
шукали наїзника — програли битву; програли битву — втратили
королівство; і все через загублений цвях».

Е кологічна вправа «Вжиття заходів»

Восени або навесні ви помітили, як сільськогосподарські пра-
цівники спалюють стерню біля лісу чи луків. Що ви зробите?
• Зупинюся та поясню їм, що спалювання стерні негативно впливає на ґрунт та може спричинити пожежу в сусідньому лісі або на луках, яка знищить усе живе, що там є, і таким чином порушить природний баланс.

Зателефоную до міліції або пожежної бригади.
Зателефоную до міської (районної) адміністрації.
Обурюся їхнім безпечним ставленням, але нічого не зроблю.
Зроблю щось інше (поясніть).

П ідсумки уроку

Питання до учнів

Чого я навчився на уроці?

Що було найцікавішим і чому?

Які я виконував завдання в який спосіб?

VІІ. Дом ашнє завдання

Прочитати відповідний параграф підручника або конспект.
Написати п’ятихвилинне есе на тему: «Що ми охороняємо —

природу чи власне життя?»

Із термінів і характеристик складіть пари так, щоб вийшли правильні твердження, щоб вийшли твердження, що розкривають визначення термінів

ТЕРМІН		ХАРАКТЕРИСТИКА
А	Непоновні ресурси	1	Природні ресурси, кількість яких знизилася до міри економічної недоцільності
Б	Незамінні ресурси	2	Накопичені в ході економічної діяльності багатства на службі в суспільства
В	Матеріальні ресурси	3	Природні ресурси, що не самовідновлюються в процесі коло обігу речовин в біосфері за час, сумірний з темпом господарської діяльності людини
Г	Висанажені ресурси	4	Природні ресурси, які не можуть бути замінені іншими ні практично ні теоретично

Домашнє завдання Опрацювати § 13, творча робота на с.57

УРОК 12. Поняття «невиснажливого природокористування». Досягнення балансу між основними сферами господарської діяльності

Мета уроку: ознайомити учнів із поняттям «невиснажливого природокористування», розглянути можливість досягнення балансу між основними сферами господарської діяльності; розвивати вміння виокремлювати головне, істотне; виховувати активну життєву позицію.

Обладнання й матеріали: таблиці або слайди презентації із зображенням процесів природокористування, схеми і геохімічних циклів.

Хід уроку

Організаційний етап

Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

Круглий стіл

Що таке збалансований розвиток?
Чому виникла потреба у формуванні поняття «збалансований розвиток»?
Коли концепція збалансованого розвитку набула провідного статусу?

III. Вивчення нового матеріалу

Оскільки процес природокористування функціонує на стику «суспільство — природа» й охоплює багато видів виробничої і невиробничої діяльності людей, то в конкретний історичний період можна говорити про раціональний чи нераціональний типи природокористування. Виходячи з розуміння поняття «раціонально», яке означає «економічно вигідно та екологічно безпечно», слід говорити про доцільність, ефективність використання природних ресурсів у господарській діяльності, можливість їх відновлення і при цьому убезпечення шкідливого впливу на довкілля, запобігання забрудненості навколишнього середовища.

Раціональне природокористування забезпечує максимальний економічний ефект за збереження екологічної рівноваги у природних і антропогенних системах (геоекосистемах, ландшафтах), тобто сумарне навантаження на екосистеми не перевищує їх регенераційної здатності, тим самим величина навантажень не перевищує рівня гранично допустимих антропогенних навантажень. Це контрольоване, нормативне (ощадливе, невиснажливе) освоєння (використання) природних ресурсів, попередження можливих негативних наслідків діяльності людини, підтримання (підвищення) продуктивності й привабливості природних комплексів і окремих природних об’єктів. У разі раціонального природокористування економічна діяльність орієнтується на ресурсозберігання, доцільність використання природно-ресурсного потенціалу й застосування найновіших безвідходних або комплексне використання маловідходних технологій (ефективне використання відходів, бо яким би високим не був науково-технічний рівень виробництва, завжди є відходи, що являють собою результат незавершеного технологічного циклу, для якого ще не знайдено сферу оптимального використання). Таким чином, охорона навколишнього природного середовища є однією з умов раціонального природокористування.

Невиснажливе природокористування передбачає використання природно-ресурсного потенціалу території за принципами екологічності й доцільності, які дають змогу обмежити виробничу діяльність, виходячи з реального стану природних та антропогенних систем.

Наслідком екстенсивного характеру розвитку економіки, невідновності природно-ресурсного потенціалу є нераціональне природокористування, що розглядається як неконтрольоване, наднормативне (виснажливе) використання

природних ресурсів, через що втрачається їх відновлювана функція, відбувається виснаження (наприклад, зменшується родючість ґрунтів тощо), порушується рівновага біологічних систем, погіршується естетична й оздоровча цінні природних агроландшафтів. Така діяльність не забезпечує збереження порушеної рівноваги екосистем, а отже, проблема раціонального високоефективного використання природних ресурсів, зокрема земельних, лісових і водних ресурсів, охорона довкілля, здоров’я людей є однією з ключових проблем національної безпеки держави.

IV. Практична робота

Тема роботи. Існуюча й оптимальна структура природокористування

в Україні

Мета роботи: провести аналіз існуючої структури природокористування в України та можливості її оптимізації.

Обладнання й матеріали: карти України з указаним розміщенням при них ресурсів і виробництв, робочий зошит.

Хід роботи

Визначте, які напрямки природокористування переважають у різних регіонах України.
Вкажіть негативні наслідки для цих регіонів, які спричинені нераціональним природокористуванням у цих напрямках.
Запропонуйте можливі рішення, які дозволять оптимізувати природокористування в регіонах України.

V. Домашнє завдання Опрацювати § 9, конспект уроку

Тема. ПРОБЛЕМА ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОТИЧНОГО Й ЛАНДШАФТНОГО РІЗНОМАНІТЬ

УРОК 13. Категорія «біорізноманіття». Генетичне, видове й екосистемне біорізноманіття. Причини й наслідки деградації біорізноманіття

Мета уроку: ознайомити учнів з категорією «біорізноманіття», розглянути генетичне, видове й екосистемне біорізноманіття, причини й наслідки його деградації; розвивати навички порівняння й аналізу на основі фактів; виховувати бережливе ставлення до природи.

Обладнання й матеріали: таблиці або слайди презентації із зображенням процесів природокористування, схеми біогеохімічних циклів.

Хід уроку

Організаційний етап

Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

Громадські слухання

Що таке невиснажливе природокористування?
Яким чином можна досягти балансу між основними сферами господарської діяльності
Чому зараз приділяють так багато уваги охороні рідкісних видів живих організмів?

III. Вивчення нового матеріалу

У Конвенції про охорону біологічного різноманіття термін «біологічне різноманіття» визначається як різноманітність живих організмів з усіх джерел, включаючи наземні, морські та інші водні екосистеми й екологічні комплекси, частиною яких вони є; це поняття включає в себе різноманітність у рамках виду, між видами й різноманітність екосистем».

Поняття «біорізноманіття» почало широко застосовуватися після того, як 1986 року в США відбувся Національний форум з біорізноманіття, а 1988 року за результатами його діяльності відомий американський біолог Едвард Вілсон видав книжку «Біорізноманіття».

Біорізноманіття, яке існує сьогодні, — це продукт еволюції життя впродовж мільярдів років, який визначається природними процесами й на який усе більше впливає людська діяльність. Біорізноманіття — це тканина життя, складовою частиною якої є ми і від якої ми повністю залежимо. Для людей біорізноманіття має економічну, рекреаційну, культурну, екологічну та інші цінності. Наше власне здоров’я, а також здоров’я економіки й суспільства в цілому залежить від безперервного отримання різноманітних «екосистемних послуг», замінити які буде або дуже дорого, або просто неможливо, тобто тих вигод, які людство отримує від екосистем. Це послуги екосистем із забезпечення людства природними ресурсами, здоровим середовищем існування, іншими екологічно й економічно значущими «продуктами».

Причини деградації біорізноманіття:

Руйнування природного середовища життя

Це основна причина вимирання біологічних видів. Сюди належить заготовка деревини, добування корисних копалин, вируб лісу під пасовища, будівництво дамб і автомагістралей на місці незайманих ділянок дикої природи. Екосистеми змушені «відступати», а флора й фауна, що живе в них, утрачає необхідні

умови існування. Природне середовище розчленовується, руйнується і змінюється. Порушуються маршрути міграцій. Генетичне різноманіття бідніє. Популяції тварин і рослин не можуть протистояти хворобам та іншим несприятливим факторам. Урешті-решт біологічні види один за одним вимирають.

Чужорідні види

Коли людина ввозить у будь-яку екосистему чужорідні біологічні види вони можуть зайняти екологічні ніші, що до того належали іншим видам чужорідні види змінюють усю екосистему настільки, що витісняють інші і приносять із собою такі хвороби, проти яких у них немає імунітету.

Надмірна експлуатація природних ресурсів

Деякі біологічні види гинуть саме з цієї причини. Яскравий приклад мандруючий голуб. На початку XIX століття популяція цих птахів у нічній Америці була найчисельнішою. Але наприкінці того ж століття, в результаті полювання на них, цей вид опинився на межі зникнення, а уже 1914 року в зоопарку міста Цінціннаті помер останній мандруючий голуб.

Швидке зростання населення

У середині XIX століття чисельність населення Землі складала один міі осіб. Через півтора століття, коли ця кількість збільшилася до шести мільярдів люди стали замислюватися, що використання ними природних ресурсів перевищує допустимі норми. Населення нашої планети невпинно зростає, і з кожним роком темпи витіснення нами різних видів тварин викликає все більше тривоги.

Загроза глобального потепління

Згідно з оцінками Міжурядової комісії з кліматичних змін, протягом с нього століття температура на Землі може підвищитися на 3,5 градуса за цельсієм. Таке різке потепління може викликати зникнення деяких видів ті і рослин. За даними досліджень, підвищення температури води — одна с чин загибелі коралових рифів, які є середовищем життя багатьох морських організмів.

За оцінками вчених, підняття рівня Світового океану на 1 м може призвести до затоплення великих прибережних ділянок заболочених земель, багатих різноманітною флорою та фауною. Деякі вчені вважають, що глобальне потепління викличе танення льодового покриву Гренландії й Антарктиди, а це загрожує екологічною катастрофою.

IV. Узагальнення, систематизація знань і вмінь учнів Біологічний ланцюжок

Що таке біорізноманіття?
Які причини деградації біорізноманіття?
Чому треба зберігати біорізноманіття?

V. Домашнє завдання Опрацювати § 14, конспект уроку, висновки с.64

УРОК 14. Основні категорії заповідних об’єктів. Уявлення про екомережі

Мета уроку: ознайомити учнів з основними категоріями заповідних об’єктів, сформувати в них уявлення про екомережі; розвивати навички порівняльного аналізу; виховувати любов до рідного краю.

Обладнання й матеріали: таблиці або слайди презентації із зображенням процесів природокористування, схеми біогеохімічних циклів.

Хід уроку

Організаційний етап

Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів
Що таке біорізноманіття?
Які причини деградації біорізноманіття?
Чому треба зберігати біорізноманіття?

III. Вивчення нового матеріалу

Екомережа — це єдина територіальна система, яка утворюється з м тою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищені природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтно й біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного й рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання те- риторій та об’єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовищі і, відповідно до законів та міжнародних зобов’язань України, підлягають посиленій охороні.

Території та об’єкти природно-заповідного фонду України

Територія або об’єкт природно-заповідного фонду	Характеристика
Державний заповідник	Створюють для збереження в природному стані типових або унікальних для певної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, і для розробки наукових основ охорони природи
Державний природний національний парк	Створюють для збереження природних комплексів, що мають особливу екологічну, історичну та естетичну цінність у зв’язку зі сприятливим поєднанням природних і культурних ландшафтів і використанням їх у рекреаційних, освітніх, наукових і культурних цілях
Державний заказник республіканського значення	Територія, виділена з метою збереження, відтворення та відновлення окремих або кількох компонентів найбільш цінних типових чи унікальних комплексів
Державний заказник місцевого значення	Територія, виділена з метою збереження, відтворення та відновлення окремих або кількох цінних для регіону компонентів природи
Державний пам’ятник природи республіканського значення	Територія або окремий природний об’єкт, що мають особливу цінність і є унікальними або типовими для України. Беруть під охорону для збереження в природному стані в наукових, культурно-освітніх та естетичних цілях
Державний пам’ятник природи місцевого значення	Територія або окремий природний об’єкт, що мають особливу цінність і є унікальними або типовими для одного регіону
Державний ботанічний сад	Створюють з метою збереження, вивчення та збагачення у спеціально створених умовах різноманітних рослин для їх найбільш ефективного наукового, культурного й господарського використання
Державний дендрологічний парк	Створюють з метою збереження, вивчення та збагачення у спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників для їх найефективнішого наукового, культурного й господарського використання
Державний зоологічний парк	Створюють з метою збереження та вивчення у спеціально створених умовах об’єктів дикої фауни для науково-освітніх, пізнавальних і науково-дослідних цілей
Державний парк-пам’ятник садово-паркового мистецтва республіканського значення	Найвизначніші зразки паркового будівництва беруться під охорону в естетичних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях
Державний парк-пам’ятник садово-паркового мистецтва місцевого значення	Цінні зразки паркового будівництва беруться під охорону в естетичних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях
Державне заповідне урочище	Лісові, степові та інші природні комплекси, що мають велике наукове, природоохоронне й естетичне значення виділені для їх збереження в природному стані

IV. Практична робота

Тема роботи. Аналіз особливостей розвитку заповідної мережі України

Мета роботи: провести аналіз особливостей розвитку заповідної мере України.

Обладнання й матеріали: картки для практичної роботи з даними по заповідній мережі України, робочий зошит.

Текст картки для практичної роботи

Станом на 01.01.2009 р. природно-заповідний фонд складається із 7 424 риторій та об’єктів 11 категорій, загальна площа його становить 3,04 млн або 5,04% від площі України.

Частка площ територій та об’єктів окремих категорій у природно-завідному фонді становить: природних заповідників — 5,3 %, біосферних заповідників — 7,3 %, національних природних парків — 24,6 %, заказників 38,2 %, пам’яток природи — 0,8 %, регіональних ландшафтних парків 20,1 %, заповідних урочищ — 3,1 %, ботанічних садів — 0,1 %, зоологічних парків — 0,01 %, дендрологічних парків — 0,05 %, парків-пам’яток садово- паркового мистецтва — 0,44 %.

Хід роботи

Використовуючи картку для практичної роботи, розглянути співвідношення різних типів об’єктів природно-заповідного фонду й розташувати їх у рядку зменшення загальної площі.
Зробити висновок, у якому пояснити, чому певні типи природоохоронних територій переважають у екомережі України.

Додатковий матеріал до уроку №1 Слайдова презентація№1

Домашнє завдання Опрацювати § 15, проект с.67

Тема. ПРОБЛЕМА ОПТИМАЛЬНОЇ ЛАНДШАФТНО-ЕКОЛОГІЧНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТЕРИТОРІЇ

УРОК 15. Категорія «оптимізація». Критерії та пріоритети ландшафтно – екологічної оптимізації

Мета уроку: ознайомити учнів з категорією «оптимізація»,розглянути критерії та пріоритети ландшафтно- екологічної оптимізації території; розвивати вміння виокремлювати головне, істотне; виховувати волю й наполегливість у навчанні.
Обладнання й матеріали: таблиці або слайди презентації із зображенням

природних територій з різним ступенем антропогенного навантаження.

Хід уроку

ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

Презентація проектів та відтворення в них відповідей на питання

Чому треба зберігати біорізноманіття?
Які природоохоронні території є в Україні?
Чи відрізняються між собою природні й агроландшафти? »
Яку частину території України, на вашу думку, доцільно використовувати як агроландшафти?

III. Вивчення нового матеріалу

Ландшафт — це природно-територіальні комплекси (ПТК) з одним геологічним фундаментом і близьким генетичним типом рельєфу. Під агроландшафтами слід розуміти природно-господарські територіальні системи сільськогосподарського призначення, які складаються з географічної оболонки, що, у свою чергу, є сукупністю природних елементів із різним ступенем антропогенного навантаження, у тому числі з різною структурою сільськогосподарських угідь.

Організація землеробства з урахуванням особливостей природних агроланд-шафтів (на ландшафтній основі) передбачає чітке уявлення про природні й антропогенні ресурси території. Для відновлення родючості середньо- та сильно-еродованих ґрунтів доцільно вивести їх із ріллі з подальшим використанням під природні угіддя, у тому числі водоохоронні та рекреаційні зони, розширення заповідних територій різного адміністративного підпорядкування, заліснення й залуження.

Таким чином, за рахунок виведення з обробітку середньо- й сильноеродованих ґрунтів є можливість без зниження продуктивності агроекосистем суттєво поліпшити структуру агроландшафту, посилити процеси саморегуляції й активізувати внутрішні резерви агроландшафту, що сприятиме досягненню екологічної рівноваги.

Принципово важливим є не лише визначення оптимального співвідношення угідь, але й мінімально необхідної площі індивідуального природного біоценозу, а також оптимальної структури їх розміщення на території агроландшафту. У разі оптимального розміщення ділянок із природною рослинністю можна за їхньої загальної меншої площі досягти більшого природоохоронного ефекту, ніж за необґрунтованого розміщення таких ділянок, навіть за умови, що вони займають значно більші площі в агроландшафтах.

Проблема оптимального співвідношення природних і господарських угідь . включає три важливі завдання: 1) визначення оптимального співвідношення

угідь; 2) встановлення мінімально необхідної площі окремої ділянки з природною рослинністю; 3) планування оптимальної екологічно безпечної територіальної структури угідь.

З метою створення ґрунтоводоохороних агроландшафтів високого ступеня саморегуляції з мінімальними витратами енергії та ресурсів, необхідно здійснювати контурно-смугову організацію території кожного суб’єкта землекористування, у тому числі й під час паювання, в інтересах, насамперед, збереження природоохоронного каркасу ландшафту як основи сталого розвитку агросфери поліпшення умов життя людини.

До екологічно стійких чинників в агроландшафтах належать:

оптимізація водного режиму, підвищення коефіцієнта використання опадів, зарегулювання поверхневого стоку;
захист ґрунтів від ерозії та деградації, збереження і відтворення їхніх корисних властивостей;
створення життєвого простору для дикої флори й фауни;
підтримання біорізноманіття, у тому числі збереженням генофонду запилювачів та ентомофагів.

До екологічно нестійких чинників належать:

висока розораність території, особливо в умовах складного рельєфу, зокрема водозборів малих річок;
створення на схилових площах рівнинної прямолінійної організації території;
ерозійні процеси, що перевищують регіональні допустимі норми;
розораність схилів, що прилягають до гідрографічної мережі, природних водостоків і зарегульованих улоговин;
забрудненість ґрунтових і поверхневих вод продуктами ерозії та залишками агрохімікатів, іншими хімічними реагентами;
негативний баланс органічної речовини й біогенних елементів у агроекосистемах.

IV. Узагальнення, систематизація знань і вмінь учнів Презентація слайду №2 та відповідей на питання

Що таке ландшафт?
Чому землеробство слід організовувати з урахуванням особливостей природних ландшафтів?
Чому бажано мати в структурі агроландшафту природні біогеоценози?

V. Домашнє завдання Опрацювати § 16 міні-дослідження

Описати агроценоз шкільної ділянки

УРОК 16. Ієрархія цілей оптимізації. Найвищий пріорітет природоохоронної й антропоекологічної функцій. Оптимізація «природного каркасу» території

Мета уроку: ознайомити учнів з ієрархією цілей оптимізації, розглянути пріоритети природоохоронної й антропоекологічної функцій; розвивати вміння співставляти інформацію з різних джерел; виховувати бережливе ставлення до природи.

Обладнання й матеріали: таблиці або слайди презентації із зображенням природних територій з різним ступенем антропогенного навантаження.

Хід уроку

І. Організаційний етап

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

1. Що таке ландшафт?

2.Чому землеробство слід організовувати з урахуванням особливостей природних ландшафтів?

3.Чому бажано мати в структурі агроландшафту природні біогеоценози?

III. Вивчення нового матеріалу

Оптимізація геосистем — це дії, спрямовані на переведення геосистем у стани, у яких вони здатні максимально ефективно виконувати задані функції, не зазнаючи при цьому небажаних змін протягом невизначено тривалого часу. Геосистему можна оптимізувати в різних напрямах — до максимально ефективного виконання нею деякої виробничої функції (наприклад, аграрної), максимізації її пейзажної привабливості, максимального збереження та відтворення первісного природного стану тощо. Нерідко ці напрями (цільові функції оптимізації) перебувають у протиріччі між собою або ж повністю несумісні (як, наприклад, виробнича, гірничовидобувна та заповідна). Тому першим етапом оптимізації геосистем є визначення ландшафтно-екологічних пріоритетів розвитку регіону. Воно полягає в ранжуванні видів функцій у порядку їх значущості для певного регіону з урахуванням сучасної екологічної ситуації в ньому, специфіки його ролі в масштабі держави (спеціалізація у виробничому комплексі) та вищих одиниць ландшафтно-екологічного районування (унікальність природних умов, ступінь збереженості природних ландшафтів), загальних тенденцій і потреб соціально-економічного розвитку.

За ступенем значущості окремих функцій регіони можуть суттєво розрізнятися, проте в сучасних умовах для них усіх найвищий пріоритет мають антропоекологічні функції (забезпечення й відтворення умов середовища, за яких немає загрози для здоров’я та самопочуття людини) і природоохоронні (збереження «живої» природи, стійкість антропізованих геосистем до процесів деградації — ерозії, засолення, дегуміфікації тощо). У разі оптимізації геосистем будь-якого регіону саме ці функції мають бути цільовими, тобто заходи, що плануються, мають бути орієнтовані насамперед на забезпечення здорового середовища існування людини та виключення екологічних ризиків і конфліктних ситуацій між господарською функцією геосистеми та її природними особливостями.

У разі дотримання цих умов пріоритет другого порядку слід визнати за функцією, відповідно до якої геосистема має найвищий природний потенціал.

За однаково сприятливих природних умов для виконання декількох функцій пріоритет слід віддати тій з них, яка пов’язана з меншим екологічним ризиком або надто важлива з економічної точки зору. Наприклад, для геосистеми, яка має високий агропотенціал і багаті ресурси горючих копалин, пріоритетною буде гірничовидобувна функція. Оптимізація організації території виходить з визначених для неї ландшафтно-екологічних пріоритетів. Визнаючи природоохоронну функцію за пріоритетну для будь-якого регіону, під час його ландшафтно-екологічної оптимізації першочерговим завданням є визначення оптимального співвідношення природних і господарських угідь. З ландшафтно-екологічних позицій слід визначити не тільки оптимальне співвідношення угідь, але й мінімально необхідну площу окремої ділянки природної рослинності (біоцентру) та оптимальну структуру їх розміщення по території. Таким чином, проблема оптимальної організації природного каркасу ландшафту включає три важливі завдання: виявити оптимальне процентне співвідношення природних і господарських угідь; визначити мінімально необхідну площу окремого біоцентру; спланувати оптимальну біоцентрично-мережеву ландшафтну систему.

IV. Узагальнення, систематизація знань і вмінь учнів

Що відбувається на першому етапі оптимізації?
Які функції ландшафту є пріоритетними під час проведення оптимізації?

Які завдання включає проблема оптимальної організації природного каркасу ландшафту?
Домашнє завдання запропонувати можливі шляхи оптимізації співвідношення природних і антропогенних угідь для певного регіону.

УРОК 17. Оптимальне співвідношення природних і господарських угідь. обґрунтування територіальної структури природних угідь. Нормування антропогенних навантажень

Мета уроку: ознайомити учнів з оптимальним співвідношенням природних і господарських угідь, розглянути особливості обґрунтування територіальної структури природних угідь і нормування антропогенних навантажень; розвивати навички порівняльного аналізу; виховувати любов до рідного краю. Обладнання й матеріали: таблиці або слайди презентації із зображенням природних територій з різним ступенем антропогенного навантаження.

Хід уроку

Організаційний етап

Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

Круглий стіл

Що відбувається на першому етапі оптимізації?
Які функції ландшафту є пріоритетними під час проведення оптимізації?
Які завдання включає проблема оптимальної організації природного каркасу ландшафту?

III. Вивчення нового матеріалу. Презентація слайду№3

Основним критерієм оптимального співвідношення сільськогосподарських угідь у ландшафтах є висока продуктивність агроценозів за мінімальних витрат матеріально-енергетичних ресурсів, попередження ерозійних процесів і забруднення ґрунтових і поверхневих вод продуктами ерозії.

Найбільш ефективно на формування екологічно сталих ландшафтів впливають захисні лісосмуги, особливо сполучені з природними лісами. Вони покращують розподіл опадів на полях, зменшують поверхневий стік талих і зливових вод, сприяють зниженню інтенсивності водної ерозії та дефляції.

Крім лісових насаджень, для комплексної екологізації агроландшафтів велике значення мають трав’янисті ценози (сіножаті, луки, пасовища). Чергування розораних і нерозораних смуг або окремих ділянок дає змогу попередити ерозію ґрунту, покращити екологічний стан території.

Визначення оптимального співвідношення площ природних і господарських угідь

Оскільки основний негативний наслідок зведення лісів і розорення степів — інтенсифікація ерозійних процесів, необхідну лісистість («цілинність») території можна розрахувати, виходячи з кореляційної залежності між лісистістю й коефіцієнтом стоку. Визначивши значення коефіцієнта стоку, за якого лімітується ерозія (воно близьке до 10-15 %), отримаємо, що для досягнення таких значень стоку в степу лісистість має становити 10 % , а в лісостепу — 15 %. В. В. Докучаєв та П. О. Тутковський вважали, що в степу лісистість має становити 10-20 %, а зараз лісистість степу України становить 2,0-2,8 %. Оптимальну лісистість можна орієнтовно визначити також за максимального за величиною приросту підземного стоку в складі водного балансу. З досвіду його визначення видно, що в межах України величини оптимальної лісистості зменшуються з північного заходу та півночі на південний схід і південь від 39-40 до 16-17 %. Для зони мішаних лісів оптимальна лісистість становить 23-40 %, лісостепу — 17-23 %, степу — 15-17 %.

Мінімальний розмір біоцентру можна встановити з біоекологічної, фізико-географічної й агроекологічної точок зору. З біоекологічних позицій, оптимальна площа біоцентру має бути такою, щоб забезпечувалось ефективне самовідтворення популяцій і гарантувалось їх існування протягом невизначено тривалого часу. За даними європейських ландшафтних екологів, для багатьох типів рослинності такою площею є 200 м². Цю величину орієнтовно можна прийняти за мінімально необхідну площу окремого біоцентру. Проте стійкість популяційної структури угруповань таких ареалів мала й завжди є високий ризик їх деградації.
Урок 16

Тема. Оптимізація «природного каркаса»
території. Оптимальне співвідношення
природних та господарських угідь.
Обґрунтування територіальної
структури природних угідь. Нормування
антропогенних навантажень. Практична
робота «Аналіз співвідношень природних
і антропогенних угідь своєї області,
адміністративного району і порівняння
їх з оптимальними показниками»

Мета: сформувати уявлення про оптимізацію «природного каркаса» території, ознайомити
з показниками оптимального співвідношення природних та господарських угідь,
підвести до висновку про необхідність нормування антропогенних навантажень;
удосконалювати вміння застосовувати теоретичні знання на практиці, розвивати
логічне мислення та творчі здібності учнів; формувати розуміння того, що люди-
на — частина природи.

Очікувані результати: після цього уроку учні зможуть: назвати властивості оптимально орга-
нізованої території; визначати співвідношення природних та господарських угідь
свого району (області); аргументувати необхідність нормування антропогенних на-
вантажень; аналізувати територіальну структуру місцевих геосистем на предмет їх
оптимальності.

Обладнання та матеріали: таблиці, схеми, додатковий теоретичний матеріал до практичної
роботи.

Базові поняття та терміни: оптимізація, природний каркас території, антропогенні навантажен-
ня, територіальна структура.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Методи навчання: інтерактивні, пояснювально-ілюстративні — бесіда, розповідь; репродуктивні, частково пошукові, проблемні, творчі.

Структура уроку
I. Організаційний етап . . . . . . . . . . . . . . . . . 1 хв
II. Перевірка домашнього завдання . . . . . . . . . 10 хв
III. Актуалізація опорних знань . . . . 2 хв
IV. Мотивація навчальної діяльності . . . . . . 1 хв
V. Вивчення нового матеріалу . . . . . . . . . 16 хв
VI. Узагальнення та систематизація знань . . . . . . . . . . 13 хв
Практична робота «Аналіз співвідношень природних
і антропогенних угідь своєї області, адміністративного
району і порівняння їх з оптимальними показниками».
VII. Підсумки уроку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1 хв
VIII. Домашнє завдання . . 1 хв
Хід уроку
I. Організаційний етап
Перевірка готовності учнів до уроку, налаштування на
робочий настрій. ІІ . П еревірка дом ашнього завдання

1. Інтерактивна гра «Бумеранг»
Ключові запитання:
• оптимізація території;
• етапність оптимізації геосистем;
• критерії ландшафтно-екологічної оптимізації території;
• пріоритетність функцій.
Методична скринька!
«Бумеранг» — це інтерактивна гра, для проведення якої на дошці записуються
ключові запитання. До кожного з них учні складають конкретизовані запитання і направ-
ляють «бумеранг» комусь із однокласників, слухають відповідь. Якщо відповідь неточна,
«бумеранг» повертається до того, хто його «пускав», цей учень дає відповідь. Учень, що
«спіймав бумеранг», посилає його іншому. Кожне розумно складене запитання — 2 бали,
кожна правильна відповідь на просте запитання — 2 бали, об’ємне — 3 бали. Секретар
фіксує відповіді й кількість запитань.
2. Р обота в групах
Визначити пріоритетність функцій певної території України.
(Вчитель може запропонувати групам територію свого району;
своєї області; області, в якій розвинена гірничо-добувна промисловість;
області з рекреаційною направленістю тощо.)
3. Перевірка та обговорення виконання екологічної задачі,
яка входила до домашнього завдання
III. А ктуалізація опорних знань
Бесіда
1. Як ви гадаєте, площа яких угідь переважає в нашій країні:
природних чи господарських?

2. Наведіть приклади природних угідь, які є у вашому районі
(області).
І V. Мотивація навчальної діяльності

Розповідь учителя
Природа землі унікальна і неповторна. Кожен її куточок пре-
красний по-своєму. Духмяний аромат нам дарують розквітлі сади
навесні, а влітку лісові галявини щедро пригощають запашними
суницями. Величаві бори й білокорі березові гаї зустрічають пта-
шиним співом, наповнюють грибами наші кошики. Наша земля
щедра і привітна, проте останнім часом їй важко. З кожним роком
ми бачимо, що природні угіддя стають дедалі меншими, але збіль-
шуються площі господарських. Але ще не пізно все виправити.
Як це можна зробити, ми розглянемо сьогодні на уроці. (Вчитель
повідомляє тему, мету уроку.)
V. Вивчення нового матеріалу
1. Оптимізація «природного каркаса» території. Оптимальне
співвідношення природних та господарських угідь

Розповідь учителя
Оптимальна ландшафтно-екологічна організація території
зводиться до обґрунтування такої територіальної диференціації
функцій (на практиці — схеми угідь), за якої максимально повно
реалізовуються природні потенціали геосистем, виключені конфлік-
тні ситуації між її функціональним використанням та природни-
ми особливостями, забезпечується з заданою високою ймовірністю
стійкість як окремих геосистем, так і ландшафтно-територіальної
структури в цілому. Оптимально організована територія має бути
не тільки високопродуктивною, безконфліктною, але й естетично
привабливою. Задоволення всіх цих вимог — складна ландшафтно-
екологічна проблема, хоч можна назвати окремі регіони, територі-
альна організація яких близька до оптимальної. Здебільшого це те-
риторії національних парків (як, наприклад, Гяуйського в Латвії),
де оптимальні умови досягнуті певною мірою стихійно — шляхом
адаптації (тривалого історичного пристосування) форм господарю-
вання місцевого населення до особливостей природного ландшафту.
Цілеспрямоване наукове обґрунтування схем оптимальної органі-
зації території розпочалося в Європі з 60-х рр. У Німеччині при
вирішенні питань територіального планування стало обов’язковим
складання «ландшафтних планів» — схем оптимального розміщен-
ня різних функціональних зон у відповідності з територіальною
диференціацією комплексу природних умов.
Широкого визнання в європейських країнах здобула кон-
цепція та методика раціональної організації території, розробле-
на на початку 80-х рр. словацькими ландшафтними екологами
Л. Міклошем та М. Ружічкою під назвою «LANDEP» (ландшафтно-
екологічне планування). Згідно неї, рекомендації з екологічно
оптимального розташування різних угідь ґрунтуються на кількіс-
ній оцінці відповідності геосистем різним соціальним функціям,
з урахуванням їх соціальної значущості для держави в цілому та
адміністративних одиниць нижчого рівня.
Оптимізація організації території виходить із визначених для
неї ландшафтно-екологічних пріоритетів. Визнаючи природоохо-
ронну функцію за пріоритетну для будь-якого регіону, під час його
ландшафтно-екологічної оптимізації першочерговим завданням є ви-
значення оптимального співвідношення природних та господар-
ських угідь. Цю проблему поставив ще В. В. Докучаєв, проте сучас-
ний рівень ландшафтної екології не дозволяє розробити чіткої сис-
теми методів її вирішення на необхідному для практики рівні.
З ландшафтно-екологічних позицій слід визначити не тільки
oптимальне співвідношення угідь, але й мінімально необхідну пло-
щу окремої ділянки природної рослинності та оптимальну струк-
туру їх розміщення територією.

Висновок: Таким чином, проблема оптимальної організації
природного каркаса ландшафту (термін литовських географів)
включає 3 важливих завдання:
• виявити оптимальне відсоткове співвідношення природних
та господарських угідь;
• визначити мінімально необхідну площу окремої ділянки
природної рослинності;
• спланувати оптимальну ландшафтно-територіальну струк-
туру природних угідь.
Баланс структури землекористування, тобто оптимального
співвідношення природних і господарських угідь, є засобом зба-
лансування використання природних ресурсів. Так, обґрунтована
мінімальна лісистість територій лісової зони відповідно 23–40 %
та 17–23 %. Оптимальне співвідношення між природними й ан-
тропогенними угіддями має становити 60 % на 40 %. У випадку
істотної зміни оптимального співвідношення між площами природ-
них і антропогенних угідь (саме така ситуація спостерігається на
більшості території України) доцільно вдаватись до інтегральних
заходів, спрямованих на оптимізацію структури природо- і зем-
лекористування. Цього можна досягти шляхом проведення рена-
туралізаційних заходів у межах сильноеродованих сільськогоспо-
дарських, порушених і рекультивованих промислових, а також
радіаційно забруднених земель.
;; Завдання для учнів
Екологічна вправа «Вжиття заходів»
У процесі розпаювання сільськогосподарської землі або як
спадок ви отримуєте 5 гектарів луків. Що ви зробите?
• Продам або здам її в оренду.
• Зорю луки та перетворю на орні землі.
• Використаю її для вирощування сіна або поставлю вулики.
• Побудую маленький будиночок для себе та використаю цю
землю для відпочинку.
• Не робитиму нічого та почекаю, поки не настануть кращі
часи.
• Зроблю щось інше (поясніть).
(Обговорення відповідей учнів.)
2. Обґрунтування територіальної структури природних угідь.
Н ормування антропогенних навантажень

Розповідь учителя
Мінімальний розмір природних угідь можна встановити з біо-
екологічної, фізико-географічної та агроекологічної точок зору.
З біоекологічних позицій оптимальна площа природних угідь має
бути такою, щоб забезпечувалось ефективне самовідтворення по-
пуляцій та гарантувалось їх існування протягом невизначено дов-
гого часу. Для цього необхідні площі в кілька сотень, а то й тисяч
квадратних кілометрів, що зараз для більшості регіонів недосяжне.
Проте, зі встановлених залежностей між площею природних угідь
та їх видовим складом, віковою структурою популяцій випливає,
що для різних угруповань існують деякі критичні значення площі,
за яких різко зменшується їх видова насиченість та інші фітоцено-
тичні показники. За даними європейських ландшафтних екологів,
для багатьох типів рослинності такою площею є 200 м2. Цю вели-
чину орієнтовно можна прийняти за мінімально необхідну площу
окремих природних угідь. Проте стійкість популяційної структури
угруповань таких ареалів мала і завжди є високий ризик їх де-
градації.

3. Нормування антропогенних навантажень
Розповідь учителя з елементами бесіди
Що ви розумієте під антропогенним навантаженням? (Обговорення
відповідей учнів.)
Антропогенне навантаження — частка прямого і непрямого
впливу діяльності людини на природу в цілому або на її окремі
компоненти.
Наведіть приклади антропогенного навантаження.
Чи потрібно нормувати антропогенні навантаження на еко-
системи?
Завдання для учнів
Технологія «Коло ідей»
Доведіть необхідність нормування антропогенних наванта-
жень.
Методична скринька!

«Коло ідей» — технологія, метою якої є залучення всіх до обговорення проблеми.
Порядок проведення: учитель ставить дискусійне питання та пропонує обговорити його
в малих групах; після того як вичерпався час на обговорення, кожна група представляє
лише один аспект проблеми, яку обговорювали; групи висловлюються по черзі, доки не
буде вичерпано всі відповіді; під час обговорення теми на дошці складається список за-
значених ідей; коли всі ідеї про вирішення проблеми висловлені, можна звернутися до
розгляду проблеми в цілому. Потім підбиваються підсумки.
Формулювання висновку: Нормування антропогенних наван-
тажень на екосистеми призначено для того, щоб запобігати всім
несприятливим змінам у них і, якщо є можливість, направляти ці
зміни в сприятливий бік.
VI. У загальнення і систематизація знань

Практична робота
А наліз співвідношень природних і антропогенних
угідь своєї області, адміністративного району
і порівняння їх з оптимальними показниками
1. Уважно прочитайте теоретичний матеріал.
Теоретичний матеріал
Розрізняють природний і антропогенний ландшафти. Природний
ландшафт складається з природних, взаємодіючих між
собою компонентів, і формується під впливом природних фізико-
географічних процесів — ландшафтоутворюючих чинників. Антропогенний
ландшафт складається з природних і змінених людиною
компонентів, що взаємодіють між собою. Антропогенні ландшафти
сформувалися за історичний час під впливом господарської діяль-
ності людини. Основними природними компонентами ландшафтів
є гірські породи, повітря, вода, ґрунти, рослинність, тваринний
світ. Антропогенними компонентами ландшафту є сільськогос-
подарські угіддя, меліоративні системи, населені пункти, лісо-
насадження, штучні водосховища, кар’єри, дороги тощо. Назви
природних ландшафтів відбивають їх приналежність до теплових
поясів, фізико-географічних зон, рівнин, гір. За цими ознаками
виділяють арктичні, тайгові, мішано-лісові, лісостепові, степові,
пустельні, субтропічні, тропічні, екваторіальні, рівнинні та гірські
ландшафти. Назви антропогенних ландшафтів залежать від виду
господарської діяльності, під впливом якого змінювався природний
ландшафт. Серед антропогенних ландшафтів виділяють сільсько-,
лісо-, водогосподарські, промислові, селитебні (населені пункти),
рекреаційні, природоохоронні.
Земельний фонд України становить 60,4 млн га, з них при-
близно 70,5 % — сільськогосподарські угіддя. Їх площа дорівнює
40,8 млн га, з яких 57,3 % — рілля, 12,6 % — сінокоси і пасо-
вища.
У наш час не змінених господарською діяльністю людини
ландшафтів в Україні практично не залишилось. Мало змінені
ландшафти становлять 15–20 % території. Це, головним чином,
вторинні лісові насадження, заболочені ділянки, території запо-
відників. За оцінками фахівців, для компенсації антропогенного
впливу таких ландшафтів має бути 40 %.
Лише 8 % земель території України перебуває нині в при-
родному стані (болота, озера, гірські масиви, вкриті та не вкриті
лісом). Змінилося екологічно допустиме співвідношення між пло-
щами ріллі, природних угідь, лісових і водних ресурсів. Це нега-
тивно вплинуло на стійкість агроландшафту, посилилися ерозійні
процеси.
2. Проаналізуйте таблицю «Рівень розораності сільськогосподарських
угідь країн світу», визначте країни з найбільшою та
найменшою розораністю сільськогосподарських угідь.

3. Проаналізуйте таблицю «Рівень розораності сільськогосподарських
угідь областей України» та визначте області України
з найвищою розораністю території.

4. Згідно з чинними нормами, розораність земель сільсько-
господарських угідь на рівні 60–80 % уважається несприятливою,
25–60 % — умовно сприятливою і менше 25 % — сприятливою.
Виходячи з цього, дайте відповіді на запитання:
• Для яких областей України характерна оптимальна оцінка
розораності земель?
• Проаналізуйте свою область (район), порівняйте її показни-
ки з оптимальними показниками. Яке співвідношення природних
і антропогенних угідь характерне для вашої області (району)?
5. Зробіть висновки:
• Чому така розораність території небажана? (З екологічного
і економічного поглядів.)
(Така висока розораність небажана з економічного й екологічного
поглядів, адже вона різко знижує природний потенціал
території, робить її одноманітною, а господарство — вузькоспеціалізованим.
Унаслідок скорочення площ лісів, сіножатей і пасовищ
змінюється мікроклімат, рівень залягання ґрунтових вод,
активізуються процеси аридизації й спустелювання земель, розвивається
водна й вітрова ерозія, що зумовлює зменшення родючості
ґрунтів, деградацію та зниження продуктивності агроекосистем
і унеможливлює їхній сталий розвиток, з яким пов’язана не тільки
екологічна, а й продовольча безпека країни.)
• Який шлях виходу із цієї ситуації ви можете порекомен-
дувати?
(Насамперед потрібно оптимізувати співвідношення ріллі
й екологостабілізуючих угідь, вилучивши з інтенсивного обробітку
деградовані й малопродуктивні землі з наступною консервацією
(реабілітацією) та трансформацією їх у лісові та природні кормові
угіддя.)

VII. Підсумки уроку
Учні аналізують досягнення цілей уроку. Учитель від-
повідає на запитання, які виникли в учнів на кінець уроку.

VIII. Домашнє завдання
1. Прочитати відповідний параграф підручника або конспект.
2. Повторити матеріал підручника або конспекту, підготуватись
до контрольної роботи.

Таблиця 1

Розподіл земельних площ адміністративних районівПрут-Дністерського межиріччя за ступенем антропогенного перетворення

Ступінь перетво-рення

Площа адміністративних районів, (га / %)

Разом

Сокирян-

ський

Кельме-нецький

Новосе-

лицький

Хотин-ський

Кіцман-ський

Заставнів-ський

Найменш

Перетворені

–

Слабо

Перетворені

36898

9,3

1827

2,7

–

12395

17,3

7781

12,8

14895

24,1

Перетворені

93111

23,2

34195

51,2

15473

23,1

2077

2,8

21933

30,6

13174

21,6

6286

10,2

Середньо

Перетворені

261304

65,0

30777

46,1

51544

76,9

70121

95,2

37264

52,1

39891

65,6

31707

51,2

Сильно

Перетворені

9989

2,3

–

954

1,3

–

9035

14,5

Дуже сильно перетворені

647

0,002

–

647

0,7

–

401949

100,0

66797

100,0

67017

100,0

73799

100,0

71592

100,0

60846

100,0

61923

100,0

Сильно перетворені території складають 2,4%. У межах об’єкту дослідження не залишилося антропогенно неперетворених територій.

Отже, територія адміністративних районів Прут-Дністерського межиріччя характеризується високою антропогенною перетвореністю.

Загальновідомо, що структура і екологічна незбалансованість земельного фонду суттєво погіршує ефективність використання та охорони земель, погіршує природну здатність ґрунтового покриву до самовідновлення, призводить до збіднення видового розмаїття флори і фауни у ландшафтах. Критерієм раціонального землекористування є екологічна стабільність теритоторії.

Використовуючи методику визначення коефіцієнтів екологічної стабільності території за А. М. Третяком [9] було обчислено вказані коефіцієнти для адміністративних районів Прут-Дністерського межиріччя в розрізі селищних рад. Коефіцієнт екологічної стабільності території (Кек.ст) у регіоні досліджень змінюється від 0,28 в Новоселицькому районі до 0,44 в Хотинському районі. Більш диференційованим вказаний показник є в розрізі селищних рад, де він змінюється від 0,03 в м. Новоселиця до 0,88 в Рухотинській селищній раді Хотинського району.

Проведені нами розрахунки коефіцієнтів екологічної стабільності дали змогу виділити території: екологічно нестабільні (Кек.ст менше 0,33 – 58,5% від площі регіону досліджень ), стабільно нестійкі (Кек.ст змінюється від 0,34 до 0,50 – 26,9%), середньостабільні (Кек.ст змінюється від 0,51 до 0,66 – 10,4%) та екологічно стабільні (Кек.ст більше 0, 66 – 4,2%) (таблиця 2).

Таблиця 2

Розподіл земельних площ адміністративних районів Прут-Дністерського межиріччя за екологічною стабільністю території

Екологічна стабільність території

Площа адміністративних районів , (га / %)

Разом

Сокирян-ський

Кельме-

нецький

Новосе-лицький

Хотин-

Ський

Кіцман-

ський

Заставнів-

ський

Екологічно нестабільне

235537

58,5

17240

25,8

49470

69827

94,6

21316

40880

67,2

36804

59,4

Стабільно

Нестійке

108157

26,9

34823

52,2

17547

2077

2,9

26480

10881

17,8

16349

26,4

Середньо

Стабільне

41661

10,4

14734

1895

2,5

16534

5599

9,2

2899

4,7

Екологічно

Стабільне

16619

4,2

7262

3486

5,8

5871

9,5

Разом

401949

100,0

66797

100,0

67017

100,0

73799

100,0

71592

100,0

60846

100,0

61923

100,0

Як правило, екологічна стабільність території прямопропорційно пов’язана із лісистістю. Зокрема, у Заставнівському, Хотинському та Сокирянському адміністративних районах, що віднесені до стабільно нестійких територій частка лісів у загальній площі земель складає відповідно 15,6%, 25%, 20%; у Кіцманському, Новоселицькому, Кельменецькому районах, що віднесені до екологічно нестабільних територій – відповідно 12,3%, 4%, 8%, 13,6%.

КАТЕГОРІЯ «ОПТИМІЗАЦІЯ». КРИТЕРІЇ ТА ПРІОРИТЕТИ ЛАНДШАФТНО-ЕКОЛОГІЧНОЇ ОПТИМІЗАЦІЇ ТЕРИТОРІЇ
Цілі уроку: сформувати поняття «оптимізація»;
актуалізувати знання про ландшафти; охарактеризувати критерії та пріоритети ландшафтно-екологічної оптиміза- ції території; пояснити ієрархію цілей оптимізації; з’ясувати підходи до оптимального співвідношення природних та господарських угідь; розвивати навички аналізу інформації; виховувати дбайливе ставлення до природи.
Обладнання й матеріали: довідники, ілюстрації із зображенням
природних і господарських угідь, атласи України для 9 класу, карта області (АРК), контурна карта області (АРК).
ХІД УРОКУ
I.    Організаційний етап
II.    Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів
1.    Як ви розумієте поняття «ландшафт»?
2.    Чим відрізняються природний і антропогенний ландшафти?
3.    Які компоненти природи найбільше потерпають у результаті господарської діяльності людини? Поясніть свою відповідь.
4.    Як ви вважаєте, в якій частині України найбільше антропогенних ландшафтів? Чому?
5.    Наведіть приклади антропогенних ландшафтів, характерні для вашої області (республіки).
На сучасному етапі, коли загострюються проблеми, пов’язані з негативними наслідками антропогенної діяльності, особливо важливими стають питання ландшафтно-екологічної оптимізації природокористування. Розв’язання цих проблем полягає в перебудові природно-антропогенних ландшафтів, утворених геосистема- ми з різним ступенем зміненості, у керовані культурні ландшафти. Перебудова здійснюється на основі розробки науково обґрунтованих еколого-географічних програм оптимізації регіонального природокористування з урахуванням специфіки території.
III.    Вивчення нового матеріалу
1. Категорія «оптимізація»
Протягом майже всієї історії взаємодії суспільства й природи людство розвивалося за рахунок використання природних ресурсів, ігноруючи закони біосфери. Проблема зіткнення економічних інтересів людей з екологічними вимогами природи на сьогодні посідає одне з найважливіших місць у системі світових пріоритетів. Саме усвідомлення необхідності адаптації економічного розвитку до природних закономірностей вимагало якнайшвидшого переходу до нового екологічно оптимізованого типу виробництва й споживання.
У найбільш загальному випадку оптимізація являє собою вибір найкращого (оптимального) варіанта з безлічі можливих, або процес приведення системи в найкращий (оптимальний) стан. В економіці оптимізація — це визначення значень економічних показників, за яких досягається оптимум, тобто оптимальний, найкращий стан системи. Найчастіше оптимуму відповідає досягнення найвищого результату за цих витрат ресурсів або досягнення заданого результату за мінімальних ресурсних витрат.
В екології термін оптимізація використовується з рядом інших термінів. Так, оптимізація довкілля передбачає систему заходів, спрямованих на приведення довкілля у стан, який найповніше відповідає потребам людини. Оптимізація екологічна передбачає досягнення фази екологічної рівноваги, в якій найповніше зберігається біотичне різноманіття.
Оптимізація ландшафту має на меті проведення системи заходів, спрямованих на переведення території в стан, у якому вона здатна максимально ефективно виконувати задані функції, не зазнаючи при цьому небажаних змін. У результаті їх здійснення формується ландшафт, який максимально відповідає певній категорії використання, наприклад, з метою рекреації.
2. Критерії та пріоритети ландшафтно-екологічної оптимізації території. Ієрархія цілей оптимізації
Територію можна оптимізувати в різних напрямах, у тому числі до ефективного виконання виробничої функції (наприклад, аграрної), максимізації її естетичної привабливості, збереження та відтворення первісного природного стану. Ці напрями (цільові функції оптимізації) можуть перебувати в протиріччі між собою (як, наприклад, заповідна й виробнича гірничовидобувна). Тому першим етапом оптимізації є визначення ландшафтно-екологічних пріоритетів розвитку території. Воно полягає в ранжуванні видів функцій у порядку їх значущості для певного регіону з урахуванням:
•    сучасної екологічної ситуації в ньому;
•    специфіки його ролі в масштабі держави (виробнича спеціалізація);
•    вищих одиниць ландшафтно-екологічного районування (унікальність природних умов, ступінь збереженості природних ландшафтів);
•    загальних тенденцій і потреб соціально-економічного розвитку. Території можуть суттєво розрізнятися за ступенем значущості окремих функцій, проте найвищий пріоритет мають природоохоронні (збереження природи, стійкість до процесів деградації) й антропоекологічні функції (забезпечення та відтворення умов середовища, за яких немає загрози здоров’ю людей). За оптимізації ландшафтно-екологічної організації території будь-якого регіону саме ці функції мають бути цільовими. Вони насамперед орієнтовані на забезпечення здорового середовища існування людини та виключення екологічних ризиків.
У виборі пріоритетів другого порядку до уваги береться найвищий природний потенціал ландшафту. За однаково сприятливих природних умов для виконання декількох функцій пріоритет віддають тій, яка пов’язана з меншим екологічним ризиком або є найбільш важливою з економічної точки зору. Наприклад, для території, яка має високий агропотенціал і багаті ресурси корисних копалин, пріоритетною буде гірничовидобувна функція.
Таким чином, пріоритетність функцій визначається як ієрархія цілей оптимізації. Причому функціями першого порядку є природоохоронна й антропоекологічна, другого — ті, що мають найвищий природний потенціал, третього — ті, які сприяють виконанню функцій другого порядку. Наприклад, для Південного берега Криму пріоритетність функцій така: природоохоронна й антропоекологічна — рекреаційна — естетична — інформаційно-пізнавальна.
IV. Практична робота
Тема роботи. Аналіз співвідношень природних і антропогенних угідь своєї області, адміністративного району й порівняння їх з оптимальними показниками Мета роботи: провести аналіз співвідношень природних і антропогенних угідь своєї області, адміністративного району й порівняти їх з оптимальними показниками.
Обладнання й матеріали: картки з теоретичними відомостями для практичної роботи; карти регіону, які потрібні для виконання роботи.
Хід роботи
1.    З’ясувати особливості розташування природних і антропогенних угідь своєї області, адміністративного району.
2.    Нанести їх на контурну карту області (АРК).
3.    Проаналізувати процентне співвідношення природних і господарських угідь шляхом порівняння з оптимальними показниками.
Теоретичні відомості для виконання роботи Визнаючи природоохоронну функцію за пріоритетну для території будь-якого регіону, у разі її оптимізації першочерговим завданням є визначення оптимального співвідношення природних і господарських угідь.
Оскільки основний негативний наслідок пов’язаний зі зведенням лісів та розоренням степів (зокрема, цим обумовлені ерозійні процеси), розраховують необхідну лісистість («цілинність») території. Це роблять виходячи з кореляційної залежності між лісистістю та коефіцієнтом стоку. В. В. Докучаєв і П. О. Тутковський вважали, що в степу лісистість має становити 10-20 %, О. І. Воєйков — не менше 10 %. Зараз лісистість степу України становить 2,0-2,8 %. У цілому в межах країни показники оптимальної лісистості зменшуються з північного заходу й півночі на південний схід і південь від 39-40 % до 16-17 %. Для зони мішаних лісів оптимальна лісистість становить 23-40 %, лісостепу — 17-23 %, степу — 15-17 %.
V.    Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів
А. Дайте відповіді на запитання.
♦    Дайте визначення поняття «оптимізація».
♦    Що має на меті оптимізація ландшафту?
♦    Чому цільові функції оптимізації можуть перебувати в протиріччі між собою?
♦    Як проводиться ранжування видів функцій геосистем?
Б. Наведіть приклад пріоритетності функцій геосистем одного з районів України.
VI.    Домашнє завдання
Опрацювати теоретичний матеріал за відповідною темою. Підготувати дані про особливості розташування земельних угідь своєї місцевості. З’ясувати їх стан з точки зору необхідності ландшафтно- екологічної оптимізації.

IV. Практична робота

Тема роботи. Аналіз співвідношень природних і антропогенних угідь

своєї області, адміністративного району й порівняння їх з оптимальними

показниками

Мета роботи: провести аналіз співвідношень природних і антропогенних угідь своєї області, адміністративного району й порівняти їх з оптимальними показниками.

Обладнання й матеріали: картки для практичної роботи з даними щодо співвідношень природних і антропогенних угідь своєї області й адміністративного району, таблиця або слайд презентації з указаними оптимальними співвідношеннями природних і антропогенних угідь для певного регіону, робочий зошит.

Хід роботи

Використовуючи картку для практичної роботи, розглянути співвідношення природних і антропогенних угідь своєї області й визначити ступінь його відмінності від оптимальних показників для певного регіону.
Використовуючи картку для практичної роботи, розглянути співвідношення природних і антропогенних угідь свого адміністративного району й визначити ступінь його відмінності від оптимальних показників для певного регіону.
Зробити висновки, в яких запропонувати можливі шляхи оптимізації співвідношення природних і антропогенних угідь для певного регіону.

V. Домашнє завдання таблиці №1-3 с.86, 87

Список літератури

Білявський Г.О., Фурдуй Р.С. Основи екологічних знань: Підручник – К: Либідь, 1997.
Колонькова О. Технології виховання у старшокласників ціннісного ставлення до природи // Рід.шк. -2002. – груд. (№12) .с. 20-31.
Колонькова О. Технології екологічного виховання // Шкіл. світ. – 2003. – Лют. (№5). – с.3.
Червона Книга України К., 2009
Казімірова Л. Червона Книга України: рослини Хмельниччини. // Камянець-Подільський., 2010.
Андрієнко Т.Л. Заповідні перлини Хмельниччини. // Камянець-Подільський., 2008.
Царик Л.П. Екологія: Підручник. – 2-ге вид. –К.: Генеза, 2012.
Л.П. Казімірова Презентація //Національні природні парки як складова природно-заповідного фонду і екологічної мережі України та Хмельницької області.
С.В.Ільїнський Презентація. //Рідкісні види хребетних фауни проектованого НПП «Верхнє Побужжя».
Л.Басенко Презентація. //Рідкісні і зникаючі рослини проектованого НПП «Верхнє побужжя».

Контрольна робота № 1

І рівень (по 0,5 бала)

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Вкажіть, екологія – це наука про:

А. тварин;

Б. рослини;

В. зв’язки організмів між собою і навколишнім середовищем.

Визначіть, фактори середовища – це:

А. все, що оточує організм і впливає на його існування;

Б. тільки температура;

В. тільки повітря;

Г. тільки грунт;

Д. тільки вологість.

Встановіть, сигналом до сезонних змін у рослин є:

А. температура; Б. довжина дня;

В. кількість поживних речовин; Г. зміна взаємозв’язків у екосистемі.

Визначіть, екосистема – це:

А. над видове об’єднання; Б. певне угрупування даної території;

В. об’єднання рослин і тварин; Г. велика численна популяція;

Д. группа рослин, тварин і мікроорганізмів, об’єднаних спільним місцем перебування та трофічними звязками.

Всановіть, між особинами однієї популяції можуть існувати взаємозв’язки:

А. боротьба з несприятливими умовами;

Б. паразитизм;

В. хижацтво;

Г. Конкуренція.

Визначіть, ареал виду – це область поширення:

А. подібних умов; Б. особин певного виду.

ІІ рівень ( 1 бал)

Вкажіть, обмежувальним фактором в екосистемі є:
А. вода; Б. грунт; В. їжа; Г. світло; Д. повітря.
Вказати абіотичний фактор природного середовища:

А. вологість; Б. землеробство

В. Взаємозв’язки між особинами в популяції

Вкажіть, ноосфера – це:

А. частина літосфери;

Б. частина стратосфери;

В. це стан біосфери, за якого визначальним фактором стає розумова діяльність людини;

Г. частина гідросфери.

ІІІ рівень ( 1,5бала )

Чому проблема охорони довкілля набула в наш час великого міжнародного значення?
Пояснити, чи відбувається нині утворення осадочних порід за участю живих істот.

IV рівень (1,5 бала)

Як можна уникнути кліматичних змін, пов’язаних з діяльністю людини?
Вкажіть, тварини, які здатні жити в дуже зруйнованому людиною середовищі, мають властивості:

А. вузьку кормову спеціалізацію;

Б. всеїдні;

В. високу плодючість;

Г. низьку плодючість

Д. високу спеціалізацію до умов середовища;

Е. низьку спеціалізацію до умов середовища;

Контрольна робота № 2

І рівень (по 0,5 бала)

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Визначіть, рельєф, клімат, грунт, повітря є факторами середовища :

А. антропічними; Б. біотичними; В. абіотичними.

Встановіть, екосистема – це:

А. надвидове об’єднання ; Б. певне угрупування даної території;

В. об’єднання рослин і тварин; Г. велика чисельна популяція;

Д. група рослин, тварин і мікроорганізмів, об’єднаних спільним місцем перебування та трофічними зв’язками.

Визначіть, біосфера – це:

А. маса живих організмів на одиницю площі;

Б. частина оболонок Землі, населена живими організмами;

В. ландшафтно-географічна зона;

Г. сукупність тваринних і рослинних організмів;

Д. видова різноманітність.

Вкажіть, чому зелені організми вважають головною ланкою в коло обігу речовин на Землі?

А. поширені в усіх середовищах існування;

Б. інтенсивно розмножуються;

В. засвоюють енергію Сонця і включають її в колообіг речовин ;

Г. кількісно переважають над іншими організмами;

Д. містять запасні поживні речовини.

Вкажіть групу організмів, яка займає певну частину території й складається з особин одного виду:

А. багатоклітинні ; В. клітини;

Б. популяція; Г. одноклітинні;

Вкажіть, популяція – це:

А. група самок, самців, малят;

Б. над видовий рівень організації живої природи;

В. особини близьких видів ;

Г. група особин одного виду, в якій відбувається вільне схрещування, що має один ареал;

Д. група неспоріднених організмів.

ІІ рівень (1бал)

Завдання відкритої форми

Які оболонки Землі входять до складу біосфери?
Навести приклади абіотичних факторів середовища.
Навести приклади антропічних факторів середовища.

ІІІ рівень (1,5 бала)

Завдання відкритої форми

Охарактеризувати властивості живої речовини.
Вкажіть, які пам’ятки природи у вашому регіоні?

IV рівень (1,5 бала)

Запропонувати гіпотези розвитку подій в органічному світі Землі у разі зниження кількості вуглекислого газу в атмосфері та її температури.
З’ясувати роль людини в колообігу Карбону в босфері.

Сайт Рожко Жанни Іванівни

вчитель хімії, біології та екології, вчитель-методист

Розробка конспектів уроків з екології рівень стандарту

Залишити коментар Скасувати відповідь

Листопад 2016
Пн	Вт	Ср	Чт	Пт	Сб	Нд
	1	2	3	4	5	6
7	8	9	10	11	12	13
14	15	16	17	18	19	20
21	22	23	24	25	26	27
28	29	30

Поделиться ссылкой:

Пов’язано

Залишити коментар Скасувати відповідь